ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 Нещодавно група СР- 21 юридичного факультету у складі одинадцятьох студентів та куратором нашої групи Лілією Зіновіївною  Ребухою вирушили у пошуки незабутніх вражень та емоцій до столиці нашої країни – м. Києва. Вже з вечора усі були з щасливими усмішками на обличчі. Незабутньою була дорога  до столиці. Ніч, тепла вокзальна кава, поїзд ... Що ще потрібно для щастя?!
   
20 жовтня  вже зранку о 6:30 ми були уже на вокзалі славного міста  Києва! Київ привітав нас усміхненими обличчями мешканців, грандіозними будівлями і затишними зеленими вуличками. Для того, щоб ця поїздка пройшла незабутньо та щоб отримати Божу ласку на весь день ми відправились в Патріарший собор Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви, будівництво цього величного комплексу розпочалося 9 вересня 2002 року та тривало понад десять років. Отримавши благословення від священика, ми вирушили за окресленим наперед планом відвідувати відомі пам’ятки архітектури та славні місця нашої столиці.
 
Взяли курс на Меморіал Вічної Слави, який увіковічнює пам'ять Невідомого солдата та розташований в Парку Вічної Слави Печерського району. Звідти відкривається панорама лівого берега. Ми із захопленням розглядали Лаврську дзвіницю, і Свічку пам’яті, а ще Гідропарк, Русанівку та міст по якому курсує метро. Поруч розташовані Музей Голодомору і Києво-Печерська лавра. Особливо красиво там на світанку.
 
Зарядившись спокійною мирною атмосферою, яка панувала біля Вічного вогню ми відразу вирушили в Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Своєю величчю і багатством Лавра нікого не може залишити байдужим. Особлива атмосфера вітає у ближніх печерах, які ми із задоволенням усі відвідали. В печері знаходяться поховання засновника Печерського монастиря преподобного Антонія та інших святих православної церкви. 
 
Далі наша дорога слідувала до монументальної скульптури «Батьківщина-Мати», яка розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у Другій світовій війні (відкриття скульптури відбулося у 1981 році). Відвідали музей війни, який розташований під самою монументальною скульптурою та виставку, присвячену жертвам голодомору. Нереальні відчуття нас переповнювали після відвідування цього музею.
  
Пізніше був Маріїнський парк, Маріїнський палац та оглядовий майданчик, з якого  видно Дніпровські схили, Гідропарк, Русанівку, Труханів острів, Лівий берег і набережну. А недавно там  з’явився оригінальний пам’ятник режисерові. Ми всі залюбки сиділи на операторському місці і дивилися у вічко видошукача.  А що ми там побачили? О! Це було вражаюче! За метрів 300 на високій будівлі сидів режисер і махав до нас рукою.
 
Після Маріїнського палацу ми побували біля Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та Національного Банку України. Останнього ми не могли не відвідати, бо усі дружньо хотіли подякували  за надання нам стипендій.
 
Зразу ж відправились до Адміністрації Президента України - постійно діючий орган, утворений Президентом України для здійснення його повноважень. Надзвичайно розчарувало нашу групу те, що Адміністрація Президента  була захищення великою огорожею та посиленою охороною. Не так ми уявляли собі той міф, що «Президент повинен бути з народом». На щастя (після тривалих переговорів), нам вдалося ближче підійти до будівлі Адміністрації Президента, а також побачити Будинок із химерами - цегляну споруду з прикрасами міфологічних та мисливських сюжетів. Цей будинок є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн міста Києва. Свою назву отримав завдяки скульптурним прикрасам, тематика яких  - тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, казкові істоти. Всім нам вдалося віднайти відому міфологічну Русалку. Тому сподіваюся, що мрії, які загадувала моя група після віднаходження Русалки обов’язково здійсняться.
 
Також ми побували на славнозвісному Хрещатику  - головній вулиці Києва, розташованому в Печерському та Шевченківському районах, місцевість Бессарабка. Гуляли Європейською площею, Майданом Незалежності та Бессарабською площею. На Майдані після Революції Гідності панує спокійна атмосфера. Повсюди розставлені фотографії НАШИХ ГЕРОЇВ, горять свічки, люди підходять і віддають повагу і  шану Небесній Сотні.
 
Далі ми прийшли до стадіону імені Валерія Лобановського - «Динамо». Його дуже хотіли побачити наші хлопці. Всі спішили зробити фото біля скульптури відомого тренера з м’ячем.
 
Незабутні враження ми отримали від головної брами стародавнього Києва, пам'ятки оборонної архітектури Київської Русі, однієї із найдавніших датованих споруд Східної Європи, символ Києва. -  «Золотих воріт».
 
Своєю величчю і спокоєм зачарував нас Собор святої Софії. Цей християнський собор знаходиться в центрі Києва, є пам'яткою української архітектури та монументального живопису 11-18 століть. Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі та відноситься до найголовніших християнських святинь Східної Європи. Софія Київська сьогодні - історичний центр Київської митрополії.
 
Невимовно красивою постала перед нами Андріївська церква - барокова церква Св. Андрія у Києві.  Сьогодні це діючий храм Української автокефальної православної церкви. 
 
Не пройшли осторонь пам’ятника княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію. Позаду цього пам'ятника ми побачили  красиву будівлю Міністерства Закордонних Справ України. Дальше наша екскурсія слідувала до Михайлівського Золотоверхого Собору.  Так, це дійсно старовинний собор! Дуже красиве та намолене місце, а ще на території собору ми відчули атмосферу душевного спокою та величі.
 
Покаталися звичайно на Київському  фунікулері, який з'єднує історичне Верхнє місто та Поділ у Києві. Проходить через круту Володимирську гірку з гарним видом на річку Дніпро.   Побачили Річковий вокзал і задумали усі одне бажання на всіх - обов’язково ще сюди повернутися, щоб покататися  катером по Дніпрі.
 
Добряче находившись, втомлені але водночас такі щасливі ми вирішили підкріпитись. Обідали ми у файній їдальні, як її називають київляни, «Здоровенькі були». Було дешево і дуже смачно!
 
Ситі та знову повні сил, нам захотілось побачити ще Київський національний університет імені Тараса Шевченка - державний вищий навчальний заклад України, розташований у місті Києві, самоврядний (автономний) дослідницький національний університет. Здивував нас дизайн університету, стіни корпусу пофарбовано у червоний колір, чавунні бази та капітелі колон - у чорний. Це відповідає кольорам стрічок ордену Святого Володимира (заснований у 1782 р.), чиє ім'я носив університет, тому девіз ордену «Користь, честь і слава» був і його девізом. Зведений на вершині пагорба, будинок університету суттєво вплинув на формування архітектурного обличчя Києва в XIX столітті.
 
Так, бути студентом КНУ ім. Шевченка - це престижно, однак жоден із нас не пошкодував, що ми не цього університету студенти, бо ми любимо наш унівеситет, наш факультет, нашу групу і загалом наше «файне місто» - Тернопіль!
 
Повертаючись ми побували біля стін нашого безпосереднього  Міністерства освіти і науки Украї́ни -  центрального органу виконавчої влади України. 
 
На завершення  нашої екскурсії ми відвідали Володимирський Собор. Ця святиня вразила нас своєю красою і величністю. Не залишилися ми байдужими до різноманіття форм і багатства фарб храму.  У молитві подякували Богу за проведений день і успішне завершення нашої поїздки.
 
 Дорогою до Київського залізничного вокзалу проходила поруч Національного ботанічного саду імені Миколи Миколайовича Гришка.
 
Так, Київ – це надзвичайне місто, осередок,  в якому формувалася історія нашої країни. Вже в котре переконуюсь, що я живу в надзвичайній країні. Тільки тут так тужливо курличуть журавлі й не дають заснути солов'ї. Саме тут дівчата читають у метро й пишуть вірші на парах. Тут на грошах зображені поети, а не президенти. Тут жартують смішно й посміхаються щиро. 
 
Хочеться подякувати за цей день м. Києву та його мешканцям! Можу з впевненістю сказати, що українці найбільш дружній і щирий народ. Бачила на вулицях нашої столиці веселих, розуміючих, чудових та просто хороших людей!
 
Так, ця поїздка усіх нас не лише зблизила, але й дала зрозуміти кожному, що ми не тільки уміємо вчитися, але й змістовно і дружно відпочивати разом. Ніколи не забуду веселі історії своїх одногрупників у поїзді під світло мобільного телефону, їхні посмішки та постійну підтримку!  СР-21 - МИ НАЙКРАЩІ, МИ ОДНА СІМ’Я! 
 
Щиро усі дякуємо Лілії Зіновіївні, яка показала  нам у цей славний четвер такі чудові історичні і культурні місця нашої столиці. Наш куратор впродовж двох ночей і одного дня була для нас усіх нашим екскурсоводом, нашим лідером та врешті-врешт нашою МАМОЮ. Без перебільшення, дякую долі, що звела мене з вами!