ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 23 листопада 2016 року з ініціативи колективу кафедри банківської справи відбувся методичний семінар на тему: «Практичне заняття: методика його підготовки і проведення».
                                                      
Вирішення проблеми підготовки спеціалістів якісно нового рівня потребує удосконалення навчального процесу шляхом пошуку та впровадження ефективних технологій навчання. Цим пояснюється актуальність обраної теми семінару.
 
Із ґрунтовними доповідями виступила к.е.н., доцент Сороківська З. К. та к.е.н., доцент Галіцейська Ю. М.
 
Зокрема, к.е.н., доцент Сороківська З. К. зазначила, що практичне заняття розглядається як форма навчального заняття, при якій викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом самостійного виконання студентами сформульованих завдань. Практичні заняття необхідно організовувати у такий спосіб, щоб студенти постійно відчували нарощування складності завдань, які виконуються, відчували позитивні емоції від переживання власного успіху у навчанні, були зайняті напруженою творчою діяльністю, пошуками правильних і точних розв’язків. Студенти мають отримати можливість розкрити і проявити свої здібності, свій особистісний потенціал. Тому при розробці практичного заняття викладачу доцільно враховувати рівень підготовки та інтереси кожного студента групи, виступаючи в ролі консультанта, який не подавляє самостійності та ініціативи студентів.
 
Зоряна Казимирівна також звернула увагу на те, що практичні заняття орієнтовані на вирішення наступних завдань: поглиблення, закріплення і конкретизацію знань, отриманих на лекціях і в процесі самостійної роботи; формування практичних умінь і навичок, необхідних в майбутній професійній діяльності; розвитку умінь спостерігати та пояснювати явища, що вивчаються; розвитку самостійності тощо. Окрім того, вона зосередилася на причинах невдалого проведення практичного заняття, серед яких відсутність мотивації теми, що буде вивчатися; не чіткість в постановці цілей та завдань заняття; недостатню різноманітність форм і методів навчання; низьку активізацію пізнавальної діяльності студентів. Також доповідач детально охарактеризувала структуру практичного заняття.
 
К.е.н., доцент Галіцейська Ю. М. у своїй доповіді зазначила, що перспективою, зважаючи на потреби практики ВНЗ та вимоги сучасної освіти, є активні та інтерактивні технології навчання. Такі методи використовуються для тренування та розвитку творчого мислення студентів, формування в них відповідних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу.
 
Інтерактивне навчання формує соціокультурну компетентність, навички критичного мислення та діалогового спілкування студентів, розширює їхні пізнавальні можливості у здобутті, аналізі та застосуванні інформації, а також є базою для формування умінь та навичок у майбутній професійній діяльності.
 
Доповідач визначила низку завдань, які б сприяли ефективному розвитку пізнавальної діяльності студентства, серед яких формування студента як суб’єкта майбутньої професійної діяльності; створення у процесі навчання відповідного мікросередовища, яке б сприяло реалізації пізнавального та творчого потенціалу студентства; визначення алгоритму дій викладача і студентів, необхідних для якісного навчання; розвиток в учасників навчального процесу здатності до рефлексії; створення психолого-педагогічних умов з метою розвитку пізнавальної активності студента, реалізації його творчого потенціалу. Реалізація цих завдань забезпечує можливості взаємин студентів та викладачів на рівні партнерства, співдружності, співробітництва.
 
Викладач має можливість виявити свої здібності, виступає як організатор, консультант, фасилітатор чи т’ютор. Інтерактивне навчання ґрунтується на взаємодії студентів у такому середовищі, де вони знаходять для себе частину нового досвіду. При цьому досвід студента як повноправного учасника процесу є центральним джерелом навчального пізнання і не менш важливим, ніж досвід викладача, який не дає готових знань, а спонукає до самостійного пошуку.
 
Доцент також зосередила увагу присутніх на використанні інтерактивних технологій у ВНЗ, зазначивши, що структура занять, як правило, складається з п’яти елементів: мотивації, оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа (центральна частина заняття), підбиття підсумків (рефлексія) заняття.
 
Тема семінару викликала жваву дискусію. Зокрема, к.е.н., доцент Адамик Б. П.  зауважив, що найдієвішими нині є інтерактивні методи навчання, адже вони можуть бути використані на різних етапах заняття і дозволяють первинно оволодівати знаннями, закріплювати й удосконалювати їх, формувати вміння та навички. К.е.н., доцент Малахова О. Л. зазначила, що викладачі у своїй роботі використовують більшість із зазначених методів проведення практичних занять, зокрема, мозковий штурм, бліц-інтерв’ю, дискусія, «мікрофон», кейс-методи, ділова гра  і т. п., але особливого значення набуває низький рівень мотивації у студентів до оволодіння знаннями. К.е.н., доцент Балянт Г. Р. звернула увагу на те, що під час вибору методу навчання викладач повинен керуватися, як правило, такими завданнями: по-перше, матеріал має бути зрозумілий для студента; по-друге, велика частина теоретичного матеріалу і практичних навичок повинні запам’ятатися надовго.
 
У підсумку семінару дійшли висновку про те, що застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів студентів, проте велика частина успіху у засвоєнні знань належить самостійній роботі, як невід’ємній складовій навчального процесу, що забезпечить якість отриманих вмінь та навичок.