Український Колодій та його переваги
Дата: 23-02-2017, 16:21 | Автор: Відділ інформації та зв'язків з громадськістю
З 20-го по 26-те лютого 2017 року в
Україні відзначають Колодія (Колодку, Масницю, Прощальний тиждень.) Про суть
цього свята і традиції його святкування у Вінницькому навчально-науковому
інституті економіки Тернопільського національного економічного університету
(ВННІЕ ТНЕУ) розповіла етнолог, кандидат історичних наук, доцент Світлана
Творун.
Колодку або Колодія святкують в останній тиждень перед Великим постом. Це свято ще називають Масницею, через вживання великої кількості сирно-молочних страв, або Прощальним (Прощеним тижнем), оскільки всі, хто був у сварці, повинні помиритися і попросити один в одного пробачення. Назва «Колодка» походить від головного атрибута свята – колодки або колоди, яку жінки і дівчата чіпляли неодруженим хлопцям.
Дівоча колодка суттєво відрізняється від жіночої. Дівчата свої «колодки» виготовляють з атласу, кольорових ниток, бісеру, позлітки у вигляді прикраси, квітки або стрічки, і приколюють парубкам зліва до грудей або пов’язують на ліву руку поближче до серденька. Дівоча колодка – певний вияв симпатії, тому протягом свята дівчина може вчепити її лише одному хлопцеві, своєму коханому або тому, якого вона на даний час виділяє з-поміж інших.
Заміжні жінки свої колодки роблять з поліна або великої колоди, яку прив’язують «старим парубкам» (неодруженим хлопцям старшим 24-х років) до ноги і змушують їх тягнути, як покарання за те, що не одружилися.
У народній пісні співається:
«Колодію – володарю,
Ото знай жіночу кару,
З колодкою волочитись
Аж тепер будеш женитись».
А позбутися такої колоди можна було лише відкупившись грошима або могоричем. Так громада одружених людей карала «старих парубків» за небажання женитися.
У понеділок Колодій народився, а оскільки чоловіки на родини не приходять, то починали святкування виключно заміжні жінки. У вівторок, на хрестини Колодія, та в середу, на його похрестини, до жіночого гурту приєднувалися і одружені чоловіки. Святкування відбувалося у складчину, до якої також додавалися гроші, отримані від «старих парубків». Місцем святкового застілля були як заклади громадського харчування, де збиралися гурти добрих сусідів або приятелів, так і оселі учасників – в одних святкують хрестини чи похрестини, а в інших «оплакують» смерть Колодія і справляють йому поминки. Місцем застілля ставали і оселі «старих парубків». Там протягом всього тижня слід було чекати гостей. Навіть якщо сина не було вдома, це не зупиняло громаду одружених людей, і колодку чіпляли матері або батьку, щоб невістками не перебирали і квапилися одружити сина. У народі вірять, що якщо «старому парубкові» одружені вчеплять колодку, то він обов’язково одружиться протягом року. Цьому громада одружених сприяла не лише магічно, а й практично. Всі розмови в хатах, куди приходила весела процесія, крутилися навколо вибору можливих партнерів, вияснення їх ставлення один до одного, допомоги в налагоджені стосунків. Дівчатам, що відмовляли парубкам під час сватання («давали хлопцям гарбуза») або їх батькам, також могли вчепити колодку і вимагати викуп за те, що гарному парубку відмовила, а заміж так і не вийшла.
Та найромантичнішим свято Колодія було в громадах неодруженої молоді. Тут його святкували на кожному кутку у свій окремий день від вівторка до неділі. Колодій у молодіжній громаді дещо нагадує запозичене із Заходу свято Валентина, проте має свої переваги. Свято Валентина є днем закоханих, а на свято Колодія можна знайти своє кохання, всім хто ще не визначився. Це єдине свято у році, коли народні традиції дозволяють дівчатам з гідністю натякнути парубкам про свою симпатію або просто прихильність і таким чином підштовхнути їх до більш активних дій. Та й за часом воно триває не один день, а цілий тиждень, це більш зручно і для гуртів молоді, і для закладів дозвілля.
У ВННІЕ ТНЕУ студентське життя є досить насиченим, але серед численних свят і молодіжних заходів найулюбленішим студенти називають саме Колодія. Розкажемо про наші традиції, можливо, студенти інших вузів та старшокласники шкіл захочуть провести його у себе.
Що найперше вирізняє Колодія з-поміж інших свят, це український колорит і невимушена обстановка. На свято Колодія всі студенти і викладачі приходять у вишиванках. У залі по колу стоять столи, за якими студенти мають можливість сидіти разом з викладачами і смакувати вареники, налисники, пироги зі сметаною та маслом і запивати колотухою, узваром, квасом чи трав’яними чаями власноруч приготовленими за бабусиними рецептами.
Вирізняють свято Колодія і красиві конкурси. Перший - кулінарний, тут кожна група відзначає свого шеф-кухаря, який найбільше долучився до накривання святкового столу або приготував найсмачнішу традиційну колодійну страву.
Дуже красивим є поетичний конкурс: лине «Мелодія кохання» Мирослава Скорика, тривожно мерехтить свіча і лунає проникливий голос читців, які читають українські вірші, не підводячись з-за столу. Зал наповнюється високою українською поезією і почуттям кохання та надії на те, що та єдина (єдиний) неодмінно здогадається, що вірш читався саме для неї чи для нього.
Дуже активно проходить конкурс хорового співу. В цьому конкурсі існує дві номінації - найкраще виконання української пісні і найспівочіша група. Кожна група, що сидить за окремим столом, по черзі починає українську пісню, а всі, хто її знає, підхоплюють. Найспівочішою визнається група, яка підтримає найбільшу кількість пісень. Коли ми вперше проводили свято Колодія, чи не найважче було організувати колективний спів. Сучасна молодь у своїй більшості не вміє співати, а лише слухає музику. Проте зараз студенти вивчили багато українських пісень, і співочий конкурс проходить досить злагоджено й цікаво.
Хлопці найбільше люблять конкурс вишиванок (дефіле дівчат у народному вбранні), вони його називають «конкурсом українських красунь». Тут є аж три номінації: «Панна автентичність» (оцінюється автентичність старовинного одягу бажано з родинними історіями), «Панна стильність» (оцінюється оригінальність сучасного модерного одягу в українському стилі», «Панна гармонійність» (оцінюється гармонійне поєднання вишиванки і інших аксесуарів народного костюма).
Але найбільшою інтригою свята залишається питання, хто ж з парубків найбільше користується симпатіями у дівчат. Переможцем у цій номінації стає хлопець, який отримав найбільшу кількість дівочих колодок. Це виясняється під час танців. Всі парубки, які отримали колодки, танцюють з дівчатами, які їх їм вчепили. Парубок, що має найбільшу кількість колодок, змушений танцювати найдовше. Спочатку він запрошує на танок одну дівчину, а по закінченні музики проводжає її на місце, сідає поруч, намагаючись приділити їй максимум уваги, а як зазвучить нова мелодія - вибачається і йде запрошувати іншу, і так до тих пір, поки не перетанцює зі всіма. І лише той парубок, який танцює найдовше, отримує медаль «Найкращий парубок ВННІЕ ТНЕУ».
Але не варто заздрити такому щасливчику, з визнанням наступає і відповідальність. Він упродовж всього вечора повинен бути галантним кавалером для всіх дівчат, що вчепили йому колодки: з кожною перетанцювати, кожну провести додому (зазвичай проводжає гуртом, намагаючись ту, що подобається найбільше, провести останньою, щоб побути з нею довше), а потім кожній на Великдень мусить зробити подарунок … І це за умови, що подобається йому одна. І не факт, що саме її колодка дісталася йому.
А от Сашкові Короваю у минулому році пощастило, йому вчепила колодку саме та дівчина. На другому курсі він вважав Катю Трач найкращою дівчиною в групі і навіть дивитися їй в очі соромився, не те що пропонувати одружитися. Та коли Катруся вчепила йому колодку, то вирішив і освідчитися, і мерщій заміж покликати, бо таку дівчину можуть з під носа забрати. Зараз Катя і Сашко Короваї навчаються на третьому курсі нашого навчального закладу.
Цікаво те, що у 2016 році колодка Катрусі була визнана журі найоригінальнішою. Тут і квіточки, і пацьорки, і шматочок деревини, недарма ж прикраса зветься колодкою. За народними віруваннями саме у дереві (чурці) ховається Чур – дух предків, пращур-покровитель, тому колись дерев’яний елемент був обов’язково присутній і у дівочій колодці, а залізна колодочка - це вже данина сучасній моді. Логічно, що саме ця колодка, зроблена власними руками з такою любов’ю, і стала щасливою.
Тож вітаємо всіх з наступаючим Колодієм! Побажаємо кожному хлопцеві отримати красиву колодочку від тієї дівчини, яка вже підкорила ваше серце, а всім дівчатам бажаємо, щоб ваша колодка допомогла у здійсненні дівочих мрій.
Україні ж побажаємо миру, щоб Прощальний тиждень приніс прощення і тишу на лініях зіткнення, повернення всіх полонених до рідних домівок, відпочинок нашим захисникам, звільнення рідної землі від загарбників і осколків, щоб вона вже цієї весни приймала у своє лоно лише насіння.
Колодку або Колодія святкують в останній тиждень перед Великим постом. Це свято ще називають Масницею, через вживання великої кількості сирно-молочних страв, або Прощальним (Прощеним тижнем), оскільки всі, хто був у сварці, повинні помиритися і попросити один в одного пробачення. Назва «Колодка» походить від головного атрибута свята – колодки або колоди, яку жінки і дівчата чіпляли неодруженим хлопцям.
Дівоча колодка суттєво відрізняється від жіночої. Дівчата свої «колодки» виготовляють з атласу, кольорових ниток, бісеру, позлітки у вигляді прикраси, квітки або стрічки, і приколюють парубкам зліва до грудей або пов’язують на ліву руку поближче до серденька. Дівоча колодка – певний вияв симпатії, тому протягом свята дівчина може вчепити її лише одному хлопцеві, своєму коханому або тому, якого вона на даний час виділяє з-поміж інших.
Заміжні жінки свої колодки роблять з поліна або великої колоди, яку прив’язують «старим парубкам» (неодруженим хлопцям старшим 24-х років) до ноги і змушують їх тягнути, як покарання за те, що не одружилися.
У народній пісні співається:
«Колодію – володарю,
Ото знай жіночу кару,
З колодкою волочитись
Аж тепер будеш женитись».
А позбутися такої колоди можна було лише відкупившись грошима або могоричем. Так громада одружених людей карала «старих парубків» за небажання женитися.
У понеділок Колодій народився, а оскільки чоловіки на родини не приходять, то починали святкування виключно заміжні жінки. У вівторок, на хрестини Колодія, та в середу, на його похрестини, до жіночого гурту приєднувалися і одружені чоловіки. Святкування відбувалося у складчину, до якої також додавалися гроші, отримані від «старих парубків». Місцем святкового застілля були як заклади громадського харчування, де збиралися гурти добрих сусідів або приятелів, так і оселі учасників – в одних святкують хрестини чи похрестини, а в інших «оплакують» смерть Колодія і справляють йому поминки. Місцем застілля ставали і оселі «старих парубків». Там протягом всього тижня слід було чекати гостей. Навіть якщо сина не було вдома, це не зупиняло громаду одружених людей, і колодку чіпляли матері або батьку, щоб невістками не перебирали і квапилися одружити сина. У народі вірять, що якщо «старому парубкові» одружені вчеплять колодку, то він обов’язково одружиться протягом року. Цьому громада одружених сприяла не лише магічно, а й практично. Всі розмови в хатах, куди приходила весела процесія, крутилися навколо вибору можливих партнерів, вияснення їх ставлення один до одного, допомоги в налагоджені стосунків. Дівчатам, що відмовляли парубкам під час сватання («давали хлопцям гарбуза») або їх батькам, також могли вчепити колодку і вимагати викуп за те, що гарному парубку відмовила, а заміж так і не вийшла.
Та найромантичнішим свято Колодія було в громадах неодруженої молоді. Тут його святкували на кожному кутку у свій окремий день від вівторка до неділі. Колодій у молодіжній громаді дещо нагадує запозичене із Заходу свято Валентина, проте має свої переваги. Свято Валентина є днем закоханих, а на свято Колодія можна знайти своє кохання, всім хто ще не визначився. Це єдине свято у році, коли народні традиції дозволяють дівчатам з гідністю натякнути парубкам про свою симпатію або просто прихильність і таким чином підштовхнути їх до більш активних дій. Та й за часом воно триває не один день, а цілий тиждень, це більш зручно і для гуртів молоді, і для закладів дозвілля.
У ВННІЕ ТНЕУ студентське життя є досить насиченим, але серед численних свят і молодіжних заходів найулюбленішим студенти називають саме Колодія. Розкажемо про наші традиції, можливо, студенти інших вузів та старшокласники шкіл захочуть провести його у себе.
Що найперше вирізняє Колодія з-поміж інших свят, це український колорит і невимушена обстановка. На свято Колодія всі студенти і викладачі приходять у вишиванках. У залі по колу стоять столи, за якими студенти мають можливість сидіти разом з викладачами і смакувати вареники, налисники, пироги зі сметаною та маслом і запивати колотухою, узваром, квасом чи трав’яними чаями власноруч приготовленими за бабусиними рецептами.
Вирізняють свято Колодія і красиві конкурси. Перший - кулінарний, тут кожна група відзначає свого шеф-кухаря, який найбільше долучився до накривання святкового столу або приготував найсмачнішу традиційну колодійну страву.
Дуже красивим є поетичний конкурс: лине «Мелодія кохання» Мирослава Скорика, тривожно мерехтить свіча і лунає проникливий голос читців, які читають українські вірші, не підводячись з-за столу. Зал наповнюється високою українською поезією і почуттям кохання та надії на те, що та єдина (єдиний) неодмінно здогадається, що вірш читався саме для неї чи для нього.
Дуже активно проходить конкурс хорового співу. В цьому конкурсі існує дві номінації - найкраще виконання української пісні і найспівочіша група. Кожна група, що сидить за окремим столом, по черзі починає українську пісню, а всі, хто її знає, підхоплюють. Найспівочішою визнається група, яка підтримає найбільшу кількість пісень. Коли ми вперше проводили свято Колодія, чи не найважче було організувати колективний спів. Сучасна молодь у своїй більшості не вміє співати, а лише слухає музику. Проте зараз студенти вивчили багато українських пісень, і співочий конкурс проходить досить злагоджено й цікаво.
Хлопці найбільше люблять конкурс вишиванок (дефіле дівчат у народному вбранні), вони його називають «конкурсом українських красунь». Тут є аж три номінації: «Панна автентичність» (оцінюється автентичність старовинного одягу бажано з родинними історіями), «Панна стильність» (оцінюється оригінальність сучасного модерного одягу в українському стилі», «Панна гармонійність» (оцінюється гармонійне поєднання вишиванки і інших аксесуарів народного костюма).
Але найбільшою інтригою свята залишається питання, хто ж з парубків найбільше користується симпатіями у дівчат. Переможцем у цій номінації стає хлопець, який отримав найбільшу кількість дівочих колодок. Це виясняється під час танців. Всі парубки, які отримали колодки, танцюють з дівчатами, які їх їм вчепили. Парубок, що має найбільшу кількість колодок, змушений танцювати найдовше. Спочатку він запрошує на танок одну дівчину, а по закінченні музики проводжає її на місце, сідає поруч, намагаючись приділити їй максимум уваги, а як зазвучить нова мелодія - вибачається і йде запрошувати іншу, і так до тих пір, поки не перетанцює зі всіма. І лише той парубок, який танцює найдовше, отримує медаль «Найкращий парубок ВННІЕ ТНЕУ».
Але не варто заздрити такому щасливчику, з визнанням наступає і відповідальність. Він упродовж всього вечора повинен бути галантним кавалером для всіх дівчат, що вчепили йому колодки: з кожною перетанцювати, кожну провести додому (зазвичай проводжає гуртом, намагаючись ту, що подобається найбільше, провести останньою, щоб побути з нею довше), а потім кожній на Великдень мусить зробити подарунок … І це за умови, що подобається йому одна. І не факт, що саме її колодка дісталася йому.
А от Сашкові Короваю у минулому році пощастило, йому вчепила колодку саме та дівчина. На другому курсі він вважав Катю Трач найкращою дівчиною в групі і навіть дивитися їй в очі соромився, не те що пропонувати одружитися. Та коли Катруся вчепила йому колодку, то вирішив і освідчитися, і мерщій заміж покликати, бо таку дівчину можуть з під носа забрати. Зараз Катя і Сашко Короваї навчаються на третьому курсі нашого навчального закладу.
Цікаво те, що у 2016 році колодка Катрусі була визнана журі найоригінальнішою. Тут і квіточки, і пацьорки, і шматочок деревини, недарма ж прикраса зветься колодкою. За народними віруваннями саме у дереві (чурці) ховається Чур – дух предків, пращур-покровитель, тому колись дерев’яний елемент був обов’язково присутній і у дівочій колодці, а залізна колодочка - це вже данина сучасній моді. Логічно, що саме ця колодка, зроблена власними руками з такою любов’ю, і стала щасливою.
Тож вітаємо всіх з наступаючим Колодієм! Побажаємо кожному хлопцеві отримати красиву колодочку від тієї дівчини, яка вже підкорила ваше серце, а всім дівчатам бажаємо, щоб ваша колодка допомогла у здійсненні дівочих мрій.
Україні ж побажаємо миру, щоб Прощальний тиждень приніс прощення і тишу на лініях зіткнення, повернення всіх полонених до рідних домівок, відпочинок нашим захисникам, звільнення рідної землі від загарбників і осколків, щоб вона вже цієї весни приймала у своє лоно лише насіння.