ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Професійна діяльність та виробничі стосунки – це лише частина, краплина життя шанованої людини з дуже чуйним серцем та щирою душею.
Сергій Ілліч вислухав нас, на декілька секунд задумався і почав виважено, без емоцій, з повагою говорити. Але говорив він не як адміністратор чи керівник, а як наставник і людина, яка не просто виправдовує свої вчинки, а вміло обґрунтовує свої поступки. «Ось дивіться… Чи може ревізор без знання специфіки фінансових потоків і особливостей побудови бюджетної системи держави професійно виконувати свою роботу?» – запитав він у нас. І цим одним запитанням він ніби відкрив для нас нове бачення нашого майбутнього.
Відповідальність не тільки за те, що вже зроблено, а й за те, що планується зробити. Кредо Сергія Ілліча – не руйнувати, а створювати, формувати щось нове… 1992 рік – рік створення нової кафедри міжнародних фінансово-кредитних відносин і податків. На той час вся монополія на міжнародні зв’язки зосереджувалася на факультеті міжнародного бізнесу і менеджменту. І Сергій Ілліч, будучи креативним і комунікабельним, зумів у структурі фінансового факультету сформувати кафедру, діяльність якої пов’язувалася з інтеграцією у європейський освітянський простір. Але постала одна проблема – відсутність приміщення для кафедри. Це не зупинило Сергія Ілліча. Він викликав мене, тоді ще викладача кафедри міжнародних фінансово-кредитних відносин і податків, і сказав: «Є аудиторія 1416. Завантаженість її 60%. Аудиторія спланована неефективно, адже там неможливо проводити лекції для цілого потоку, а для практичних занять вона завелика. Потрібно зробити так, щоб і аудиторія залишилася, і приміщення для кафедри виокремити. Але зробити це потрібно без залучення інститутських коштів і за одну добу…». Сергій Ілліч ніколи не вказує, які методи і механізми необхідно використовувати. Він, ставлячи мету, завжди дає можливість підлеглому проявити свої здібності пошуку і реалізації задумів керівника. Так було і цього разу. «Ви працювали в будівельному загоні, от і дійте», – були його слова настанови. Нам вдалося без порушення графіку навчального процесу, не залучивши жодної інститутської копійки, за одну ніч збудувати стіну, яка розмежовувала аудиторію та кафедру.
Жіноча волейбольна команда університету неодноразово ставала призером першості країни у суперлізі. Багато скептиків радили Сергієві Іллічу: «Це заважка ноша для університету – утримувати команду екстра-класу». Але Сергій Ілліч на спорт не дивився однобічно, а всесторонньо, відзначаючи при цьому, що не університет для спорту, а спорт для розбудови університету. І це підтверджували і інші спортивні досягнення всієї університетської спортивної родини. Життєвість крилатої фрази Сергія Ілліча «Гривня, вкладена у спортивне життя університету, в майбутньому принесе нам не тільки збільшення кількості студентів-спортсменів, але і всієї студентської спільноти, піднесення її духу і волі до нових звершень» підтверджується сьогоденням.