Студенти та працівники ТНЕУ вшанували пам’ять загиблих у роки війни
Тисячі тернополян зібралися у Старому парку вранці 9 травня у День Перемоги, щоб покласти квіти до Вічного вогню.
Вшанували пам’ять загиблих у роки Великої Вітчизняної війни і ректор ТНЕУ Сергій Ілліч Юрій, декани факультетів, проректори, працівники відділу гуманітарної освіти та виховання, студенти університету.
9 травня 1945 року назавжди ввійшов в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті. О 6.00 годині ранку про перемогу над гітлерівською Німеччиною сповістив по радіо диктор Юрій Левітан. Тому 9 травня вважається Днем Перемоги, хоч воєнні дії тривали ще не один місяць.
Для українців Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє.
Полум'я Другої світової війни, складовою якої була Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, палахкотіло шість років. Битви відбувалися на території країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 млн. осіб. Війна забрала понад 50 млн. життів. Понад 40 місяців – з червня 1941 р. по жовтень 1944 р. – палало на українській землі полум'я цієї війни, в ході якої український народ надав збройним силам антигітлерівської коаліції понад 6 млн. воїнів. Про виняткову звитягу наших воїнів свідчить той факт, що українці посідають друге місце після росіян за кількістю Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави.
Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Кожен шматок нашої землі переораний бомбами і снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни, і загинуло чи не найбільше бійців та командирів Червоної армії.
На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, а 2,4 млн. молодих найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Багато з них там і загинули. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тисяч сіл, 215 з яких розділили трагічну долю білоруської Хатині. Зруйновано понад 16 тисяч промислових підприємств, близько 30 тисяч колгоспів, радгоспів та МТС. Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству республіки сягала майже 1,2 трлн. крб.
Пам'ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов'язує нас усвідомити важливість цієї історичної події у житті кожного з нас.
Тож будьмо гідними ратного і трудового подвигу наших дідів і прадідів, робімо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим наш рідний край. Нехай українська земля радує нас щедрим колосом, а чисте мирне небо – яскравим сонцем.
Слава ветеранам! Вічна пам’ять загиблим!