НЕЗАБУТНЯ ЕКСКУРСІЯ МІСЦЯМИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Небо у цій дивовижній місцині так близько, що, здається, станеш навшпиньки, і доторкнешся рукою до пухнастої хмаринки… Внизу – гордовито несе свої води до Дністра тихоплинний Серет. Одразу за рікою разом із швединкою, грабами, смереками, дубами стрімко здіймається до сонця лівий берег… А на правому дружно-тісно вишикувалися акації, п’янкий аромат яких час від часу розносить довкіллям невгамовний вітерець, грайливо перемішуючи його із духмяним чебрецем, запашною м’ятою, витонченою конюшиною, цілющою валеріаною… Вдихаєш на повні груди такого чарівного настою, і забуваєш про суєту, негаразди, клопоти… Все тобі стає миле, привітне, лагідне… І ти преспокійно роззуваєшся, щоби ступати по священній землі босими ногами, гармонійно поєднавшись із природою тілом, думками, духом… І, хто зна, чи, бува, не таким же самим відчуттям керувалися поселенці, які залишили поблизу Монастирка нам свої археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, раннього залізного віку, черняхівської та давньоруської культур.
Так-так, йдеться про той самий Монастирок, який у радянську добу було перейменовано на Міжгір’я, але тепер село повернуло собі автентичну назву. Монастирок найбільше відомий пам'яткою природи місцевого значення печерою «Язичницька», довжина якої 28 м, пл. 50 м²), поблизу печери розташований язичницький жертовник — камінь «Довбуша» («Довбушева скала»). Від язичницької печери-храму до Церкви Воздвиження Чесного Хреста (18 ст.; де зберігається чудотворна ікона Матері Божої), веде символічна Хресна дорога – дорога роздумів-розкаяння, всепрощення, усвідомлення сутності життя… Особливо загострено усе сприймається, якщо перед тим вдалося відвідати печеру Вертеба — єдиний в Україні підземний музей трипільської культури. Вертеба розташована неподалік від села Більче-Золоте і є однією з найбільших печер у Європі, довжина її підземних ходів — 9021 м. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками.
Як нам розповідали екскурсоводи, знайдені у Вербеті археологічні матеріали зберігаються у музеях Борщева, Варшави, Відня, Кракова, Львова, Тернополя; а результати попередніх і сучасних розкопок свідчать про функціональне призначення печери: ба¬гато людей перебувало в ній протягом нетривалого часу в критичних ситуаціях, у період зовнішньої небезпеки.
Храм у печері…
Витончена – аж дзвінка кераміка…
Орнамент нанесений на посуд…
І нараз розумієш, які високодуховні й обдаровані розмаїтими талантами люди колись населяли тепер уже нашу територію… І залишається одвічною загадкою, куди, в одну мить залишивши усі справи й реманент, в одну мить зникли десятки тисяч людей. І починаєш вірити у легенду, що колись були люди з умінням перевтілюватися.
Хто знає, може кажан, котрий літав у Вертебі, - приносив нам звістку від наших пращурів; а, може, мудрі ластівки, які весело шугали між небом і землею, є нащадками талановитих трипільців… Чи сірі журавлики, ачи білі лебеді, чи… Втім, природа цього благословенного краю багата рідкісними птахами та… чудотворними місцями зцілення.
Ось такий він – наш прекрасний Серет, на берегах якого стільки дивини…
Як і 107-річна Церква Покрови Святої Богородиці у Чорткові, де кілька років тому об’явилася вірним Сама Божа Матір, зцілюючи відтоді вірних – кожного по вірі.
…Ось таку незабутню екскурсію 26 травня ц.р. подарував студентам і працівникам профспілковий комітет Тернопільського національного економічного університету.