Україна відзначає 101 річницю бою під Крутами
Боротьба українського народу за власну незалежність у 1917-1921 років увібрала в себе велику кількість героїчних і водночас трагічних сторінок. Особливо часто акцентують увагу на крутянських подіях.
Коли після розпаду Російської імперії на її уламках розпочалося творення національних держав цей процес охопив і українські землі. Проте прагнення українців до самовизначення наштовхнулося на експансіоністські плани сусідніх держав, зокрема новоутвореної більшовицької Росії. Як наслідок розпочалася українсько-радянська війна. Один з ударів більшовики спрямували на Київ. Український уряд робив ставку на мирне співіснування з сусідами, тому поводив політику демобілізації власних військових частин. Внаслідок цього боєздатних військ для захисту столиці фактично не залишилося.
Тому на залізничній станції Крути, що під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 4-тисячній (за іншими даними більше 6 тисяч) більшовицькій армії Михайла Муравйова протистояли загони курсантів (юнкерів) Першої Юнацької Військовою школи ім. Богдана Хмельницького, київських студентів з Першої сотні студентського допоміжного куреня Січових Стрільців та бійців Вільного козацтва, що загалом нараховували близько шести сотень вояків під керівництвом сотника Аверкія Гончаренка, кадрового військового, учасника Першої світової війни.
Бій з багаторазово переважаючим ворогом, при обмеженій кількості боєприпасів тривав понад 5 годин і завершився організованим відходом українських частин, що опинилися перед загрозою оточення. Попри це їм вдалося затримати наступ радянських військ на Київ (відступаючи було розібрано частину залізничного полотна), що дозволило придушити більшовицьке повстання в Києві та вчасно евакуювати державні установи. Навколо даних про втрати з обох сторін досі точаться суперечки, проте поширеною є думка, що українські загони втратили біля 300 осіб вбитими, пораненими та полоненими.
Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Проте незважаючи на це крутянський чин став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали тільки 2004 року. За рік перед цим, у січні 2003-го Леонід Кучма підписав розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут». У багатьох містах України почали встановлювати пам'ятні знаки, в школах проводити вечори, присвячені цим подіям.
З нагоди 80-х роковини бою монетним двором було випущено в обіг пам'ятну гривню.
У 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник (стилізована копія однієї з колон головного корпусу Київського університету ім. Т. Шевченка, як данина студентам, які брали участь в бою), згодом меморіальний комплекс доповнили, каплицею, озером у формі хреста та музейною експозицією, розміщеною в старовинних залізничних вагонах.
На початку 2012 року на місці дерев’яного хреста на Аскольдовій могилі (місці поховання частини загиблих крутянців) було встановлено пам’ятник – виготовлений із каменю «козацький хрест», у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата із святого Євангелія - «Найбільша любов - життя покласти за друзів».
Сьогодні, коли українці знову, із зброєю в руках стоять на захисті власної землі, символізм подвигу героїв Крут набув нового звучання, з’єднуючи воєдино багатолітні прагнення нашого народу до свободи.