Світлій пам’яті Сергія Ілліча Юрія
Одинадцятого листопада 2012 року Тернопільський національний економічний університет осиротів, зазнавши непоправної втрати, значення якої ще належить усвідомити – на шістдесят третьому році пішов з життя Великий Ректор...
Сергій Ілліч Юрій – це знакова людина для нашого університету. Він був тим полум’ям, що запалювало пристрасне прагнення служити Альма-матер. Його життя – це життя університету.
Усе, чого торкалися гострий розум і добре серце Сергія Ілліча, набувало нових імпульсів, ваги і значущості. Невичерпна енергія, великий організаторський талант, стратегічне мислення ректора сприяли розвитку та зростанню авторитету ТНЕУ.
Він був не тільки мудрим керівником, проникливим науковцем, а й добрим другом, порадником для колег і наставником для молоді.
Сергій Ілліч умів поєднати вимогливість у справах зі щирістю та відвертістю у стосунках з друзями, його світла постать випромінювала позитивну енергію, притягувала до себе, живила творчою силою колег по праці.
Він виховав і дав путівку у велику науку багатьом учням, котрі безмежно вдячні за це своєму Вчителеві. Він бачив у молодих людях майбутнє країни, а тому весь свій глибокий розум віддавав вихованню нового покоління високопрофесійних економістів, які сміливо відстоюють власну думку й можуть гідно протистояти викликам життя. У нього вчилися, на нього рівнялися, його любили, йому вірили.
У стінах університету відчувається присутність ректора у кожному доброму починанні. З його іменем пов’язані життя тисяч людей, яких Сергій Ілліч окрилив своїм ентузіазмом, оптимізмом і прагненням до перемоги. Він був одним із найавторитетніших ректорів вищих навчальних закладів нашої держави.
У ці дні сумує весь університет, який він так віддано любив.
Сергій Ілліч високо цінував дар життя й присвятив себе тому, щоб творити у світі лише добрі та благородні вчинки.
Невблаганна смерть забрала великого життєлюба, сповненого творчих задумів і планів.
Уже ніхто й ніколи не прийде на пораду до Вчителя і Товариша, турботливого Керівника та Ученого.
Із земного життя пішла людина глибокої віри, відкритості та мудрості. Важко знайти слова, які б змогли передати біль від втрати. Він буде жити доти, доки житимуть і пам’ятатимуть його вдячні учні і продовжувачі його справ.
Востаннє звертаючись до університетської родини, Сергій Ілліч сказав словами Ліни Костенко: «Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!»
Вічна пам’ять світлій людині, яка назавжди залишиться в наших серцях…