ГОЛОДОМОР 1932-1933 років – найстрашніша трагедія українського народу
Гвіздки розпечені – розсипав хтось свічки –
Зайшлася пам`ять болем підігріти сьогодення.
Черства хлібина! Панахида! Кілька стиглих колосків,
Хвилина тиші всенародної – Стражденним…
Голодомор – тяжка віха в історії нашого народу. Смерть, жах, страх панували і знищували все… Скільки людей втрачено, скільки скалічено молодих душ, розбито сімей... Загинув найкращий цвіт нації, так і не встигнувши повністю розцвісти для вільної та незалежної України. Страшнішого, здається, у світі бути не може…
Свічка пам’яті – щорічна традиція українців вшанування жертв Голодомору. Кожну четверту суботу листопада о 16.00 годині у вікнах та на вулицях міст, як символ нашої пам’яті, запалюються свічки. Для всієї України – це день жалоби за мільйонами співвічизників, у яких відібрали право жити.
Двадцять четвертого листопада сотні тернополян вшанували пам'ять жертв Голодомору, взявши участь у мітингу-реквіємі, що відбувся на Театральному майдані міста, серед них були також студенти та працівники Тернопільського національного економічного університету.
Вшанувавши хвилиною мовчання жертв Голодомору, люди виклали із запалених свічок велетенський хрест. Здавалося б, що запалити свічку – це все, що ми можемо зробити за сотні втрачених душ… Проте це не так. Кожен з нас повинен пам’ятати та усвідомлювати все, що сталось 79 років тому, про те, якого горя зазнала наша країна, та нести у серці ті скорботні дзвони, що нагадують нам про них – відомих та безіменних синів та дочок України, які стали жертвами Голодомору.
Автор : Спринська Олена, МЕЄЕ-11,ФМБМ
Фото : Спринська Олена
