«Голодомору сльози і могили»
У суботу, 24 листопада, вся Україна вшановувала загиблих в часи Голодомору 1932-1933 років. Студенти Тернопільського національного економічного університету не можуть стояти осторонь цієї болючої теми. Щоб історія України на новому суспільному витку більше ніколи не повторила тих жахливих подій, ми повинні пам’ятати про її уроки і робити певні висновки. Адже ми – будівники майбутнього нашої держави і, знаючи її історію, більше ніколи не дозволимо Геноциду прийти на українську землю.
Саме тому 27 листопада студенти першого курсу Україно-нідерланського факультету економіки та менеджменту завітали в Державний архів Тернопільської області, де оглянули виставку «Голодомору сльози і могили». До уваги студентів було представлено безліч історій та статистики про ті скорботні часи. Стенди розповідали про історію тогочасної Західної України, здебільшого Тернопільщини, та про політику, яку проводили на цих землях. Тисячі невиправдано померлих українців, випадки людожерства і боротьба за життя – все це вміщує у собі слово «Голодомор».
Ми повинні завжди пам’ятати про ці трагічні сторінки нашої історії, адже не знаючи минулого, ми не варті майбутнього.
Автор: Климович Марина, МУНММ-11, УНФЕМ, учасниця студентського прес-клубу «Акценти» відділу гуманітарної освіти та виховання ТНЕУ
Минуле – це наша історія. Яка б гірка вона не була, її забувати не можна. Спогади, розповіді – це ті нитки, які нас пов’язують із предками, із їхнім життям, їхнім болем, стражданням, із їхнім щастям та горем.
27 листопада студенти Україно-німецького економічного факультету, Україно-нідерландського факультету економіки та менеджменту та факультету банківського бізнесу побували в Державному архіві Тернопільської області на фотодокументальній виставці «Голодомору сльози і могили…». Першокурсникам зробили невеличкий екскурс в минуле – у голодні 1932-1933 роки і розповіли багато нового і, водночас, страшного про ці тяжкі часи. Ми ніколи не забудемо про те, як наш народ героїчно протистояв жорстокій долі і завжди продовжував боротись за життя. Запам’ятались слова, які написав Борис Демків:
«Голодомору сльози і могили...
І перед ними ми в боргу завжди
за тих, що крихти хліба не доїли
і не допили чистої води.»
Українці ніколи не залишали один одного у біді, зажди намагалися допомогти своїм землякам. Коли на сході України був Голодомор, то на заході створювались комітети порятунку.
Не перестає вражати ця жага нашого народу до життя, ця незламність та вічна готовність протистояти лихим витівкам долі. Усім нам, мабуть, можна багато чому повчитись у наших предків. Адже завдяки їхній боротьбі із людиноненависницькими системами зараз існуємо ми!
Тому можна із впевненістю сказати, що такі екскурсії є необхідними, адже кожен повинен знати минуле свого народу.
Автор: Каріна Россоха, УНЕФ, МЕНМФ-11, учасниця прес-клубу «Акценти» відділу гуманітарної освіти та виховання
