ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 Створений у 1966 році навчальний заклад за неповних п’ять років пройшов шлях від невеликого відділення столичного інституту до самостійний закладу вищої освіти, який продовжував стрімко розвиватися.

Саме з 1 січня 1971 р. на базі факультету Київського інституту народного господарства ім. Д. С. Коротченка розпочав роботу Тернопільського фінансово-економічного інституту (ТФЕІ). Виконувачем обов’язків ректора, а згодом ректором ТФЕІ було призначено Леоніда Каніщенка.

Тернопільський фінансово-економічний інститут став першим в Україні вищим навчальним закладом фінансово-економічного профілю. Тоді на території колишнього Радянського Союзу було всього чотири фінансово-економічних інститути – Казанський, Ленінградський, Московський і Тернопільський. Його головним завданням була підготовка кваліфікованих спеціалістів-економістів для фінансової системи, промисловості, сільського господарства та державної статистики.

У зв’язку з відкриттям ТФЕІ в січні 1971 р. на базі факультетської була створена вчена рада інституту. На своїх засіданнях інститутська вчена рада розглядала питання, пов’язані з навчально-методичною, виховною та науковою роботою кафедр, розвитком госпдоговірної тематики, прийомом на навчання вступників тощо. На першому її засіданні було обрано керівників підрозділів та сформовано науково-методичну комісію.

Керівництво освітнім і методичним процесами у вищому навчальному закладі здійснювали проректори з навчальної роботи. Одним із перших посаду проректора з навчальної роботи обіймав Валентин Павлович Шкварець.

На момент створення, у складі інституту було сформовано три факультети, де здобували знання 1000 студентів. Їхніми наставниками були 104 штатних викладачі, в т. ч. 39 кандидатів наук, та 35 – з погодинною оплатою, об’єднаних у 14 кафедр. За стажем вузівської і викладацької роботи професорсько-викладацький склад інституту розподілявся так: до 5 років – 78 осіб, 5–10 років – 19, понад 10 років – 7.

Л. О. Каніщенку вдалося за короткий термін сформувати кадровий потенціал інституту і не залишити сумнівів у всіх вертикалях влади колишнього Радянського Союзу, що самостійний економічний інститут у Тернополі може готувати кадри як для України, так і в цілому для колишнього Радянського Союзу. Завдяки цьому під інститут пішло бюджетне фінансування, потягнулися випускники шкіл із Західної і навіть Правобережної України.

З кожним навчальним роком більше ставало кваліфікованих викладачів. Якщо у 1970–1971 н. р. у ТФЕІ викладали 104 фахівці, то у 1988–1989 н. р. – 300. Це сприяло підвищенню рейтингу інституту, а отже, і бажаючих навчатися в ньому збільшувалося (в т. ч. з-поза меж України – з Росії, Молдови, Білорусі, республік Закавказзя та ін.): з 2955 студентів у 1970–1971 н. р. до близько 6000 у 1988–1989 н. р.

Відповідно збільшувалася і кількість випускників – з 257 осіб у 1971 р. до 1176 у 1989 р. Всього за 1971 –1989 рр. ТФЕІ підготував для народного господарства 17 618 спеціалістів, понад 60 випускників були залишені на викладацьку роботу в інституті, майже половина з них захистили кандидатські дисертації, стали доцентами.

Зі створенням Тернопільського фінансово-економічного інституту в нашому закладі активізувалася наукова діяльність. Першим, хто згідно з посадовими обов’язками почав опікуватися цією ділянкою роботи, був проректор з наукової роботи, кандидат економічних наук, доцент Михайло Степанович Григорович (15 січня 1971 р. – 25 листопада 1976 р.).

Вже 1970–1971 н. р. ознаменувався певними успіхами у науково-дослідній роботі, до якої було залучено 96 викладачів зі 104, або майже 95% від загальної кількості професорсько-викладацького колективу. З них 15 осіб працювали над докторськими дисертаціями, 65 – над кандидатськими, 18 – над монографіями та навчальними посібниками. Впродовж навчального року 8 осіб захистили кандидатські роботи, а 3 здали їх до захисту. В наукових збірниках, журналах і газетах викладачі ТФЕІ опублікували 134 наукові праці з актуальних проблем економіки, географії, історії, математики загальним обсягом 70,5 друк. арк.

Крок за кроком новий навчальний заклад впевнено завойовував достойне місце в освітньому просторі.