29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв Крут
Національно-визвольна боротьба українського народу 1917-1921 років увібрала в себе велику кількість героїчних і водночас трагічних сторінок. Особливо часто акцентують увагу на крутянських подіях.
Ми повинні пам’ятати про те, що трапилося понад сто років тому біля невеликої залізничної станції Крути, а головне – чому.
Коли після розпаду Російської імперії на її уламках розпочалося творення національних держав цей процес охопив і українські землі. Проте прагнення українців до самовизначення наштовхнулося на експансіоністські плани сусідніх держав, зокрема новоутвореної більшовицької Росії. Як наслідок в грудні 1917 року розпочалася українсько-радянська війна. Один з ударів більшовики спрямували на Київ. Український уряд робив ставку на мирне співіснування з сусідами, тому проводив політику демобілізації власних військових частин, солдати яких, втомлені тривалими військовими діями Першої світової війни, охоче розійшлися по домівках. Внаслідок цього боєздатних військ для захисту столиці фактично не залишилося.
Тому на залізничній станції Крути, що під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 4-тисячній (за іншими даними більше 6 тисяч) більшовицькій армії Михайла Муравйова протистояли загони курсантів (юнаків) Першої Юнацької Військовою школи ім. Богдана Хмельницького, київських студентів з Першої сотні студентського допоміжного куреня Січових Стрільців та бійців Вільного козацтва, що загалом нараховували близько шести сотень вояків під керівництвом сотника Аверкія Гончаренка, кадрового військового, учасника Першої світової війни.
Нерівний бій з ворогом, що значно переважає за кількістю, при обмеженій кількості боєприпасів тривав понад 5 годин і завершився організованим відходом українських частин, що опинилися перед загрозою оточення. Попри це їм вдалося затримати на кілька днів наступ радянських військ на Київ (відступаючи було розібрано частину залізничного полотна), що дозволило придушити більшовицьке повстання в Києві та вчасно евакуювати державні установи. Навколо даних про втрати з обох сторін досі точаться суперечки, проте поширеною є думка, що українські загони втратили від 150 до 300 осіб вбитими, пораненими та полоненими.
Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Проте незважаючи на це крутянський чин став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут розпочали тільки 2004 року. За рік перед цим, у січні 2003-го Леонід Кучма підписав розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут». У багатьох містах України почали встановлювати пам'ятні знаки, в школах проводити вечори, присвячені цим подіям.
З нагоди 80-х роковини бою монетним двором було випущено в обіг пам'ятну гривню.
У 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник (стилізована копія однієї з колон головного корпусу Київського університету ім. Т. Шевченка, як данина студентам, які брали участь в бою), згодом меморіальний комплекс доповнили, каплицею, озером у формі хреста та музейною експозицією, розміщеною в старовинних залізничних вагонах.
Відзначення 90-х роковин бою під Крутами перетворилося на масштабну подію.
На початку 2012 року на місці дерев’яного хреста на Аскольдовій могилі (місці поховання частини загиблих крутянців) було встановлено пам’ятник – виготовлений із каменя «козацький хрест», у центрі якого висічений тризуб, під яким промовиста і символічна цитата із святого Євангелія - «Найбільша любов - життя покласти за друзів".
Сьогодні, через 103 роки після тих подій, символізм подвигу героїв Крут набув нового звучання, адже герої України сучасної зі зброєю в руках стоять на захисті рідної землі.