#ЗУНУ55
До ювілею Західноукраїнського національного університету директор музею Віталій Григорович Михайлиця зібрав спогади викладачів та випускників закладу вищої освіти, які згодом будуть відображені у книзі історії ЗУНУ. Продовжуємо публікацію циклу споминів відомих людей нашого університету. До вашої уваги розповідь Василя Григоровича Дем’янишина, доктора економічних наук, професор, професора кафедри фінансів ім. С. І. Юрія ЗУНУ, випускника 1975 року.
«Спогади про навчання…»
У 1971 році у м. Тернополі був створений фінансово-економічний інститут, що входив до четвірки фінансово-економічних інститутів СРСР (Московський, Ленінградський, Казанський). Ми дізналися про цю новини з оголошень у ЗМІ. Після закінчення Чернівецького фінансового технікуму я вирішив продовжити своє навчання у цьому ВУЗі. Він був цікавим тим, що в Україні більше не було подібних навчальних закладів. У ньому, на мою думку, можна було отримати необхідні знання, які б дали можливість продовжити своє професійне зростання в галузі фінансово-кредитної діяльності. Було цікаво навчатися у новому навчальному закладі, який ще не мав ні поганих, ні добрих традицій, спричинитися до формування таких традицій і започаткувати прогресивні підходи у формуванні економічних кадрів вищої кваліфікації.
Після успішного складання вступних іспитів з математики, географії, української мови та літератури отримав 12 прохідних балів і з 1 вересня 1971 року був зарахованим студентом першого курсу фінансово-економічного факультету за спеціальністю «Фінанси і кредит». За результатами конкурсного відбору на нашу спеціальність було зараховано 150 студентів, з яких 146 успішно пройшли випробування і в 1975 році закінчили навчальний заклад.
Навчальний процес на той час здійснювали 104 штатні викладачі, об’єднані у 17 кафедр. Серед професорсько-викладацького складу були 39 кандидатів наук, і не було жодного доктора наук. Наш факультет на той час очолював доцент кафедри фінансів В. Вихрущ, а його заступником був доцент цієї ж кафедри Р. Тиркало. Протягом чотирирічного терміну навчання наш факультет очолювали чотири декани: другий – доц. М. Кватира (1972-1973 рр.), третій – доц. Р. Гром’як (1973-1974 рр.), четверний – доц. Р. Тиркало (1974-1978 рр.).
Крім нашого факультету в інституті функціонували ще обліково-економічний факультет (декан – доц. С. Шкарабан), та факультет вечірньої і заочної форми навчання (декан – доц. А. Григорук), а в 1973 році був створений четверний факультет – планово-економічний (декан – доц. І. Войцишин). Незважаючи на наявність чотирьох відокремлених адміністративних формувань, студенти інституту жили і спілкувались як одна сім’я, незалежно від спеціальності та факультету навчання.
Очолював наш інститут перший ректор доц. Л. Каніщенко, який був дуже своєрідною, неординарною, цікавою особистістю. Він був високоосвіченим, грамотним та ініціативним, знав по імені всіх викладачів і студентів, їхні проблеми особисті та сімейні, бачив перспективу розвитку інституту, активно проводив роботу по залученню вчених СРСР до участі в навчальному процесі Тернопільського фінансово-економічного інституту. Цікави був той факт, що при прийнятті на роботу в той же день кожен кандидат наук отримував державну квартиру. Тому за часів ректора Л. Каніщенка квартирної проблеми серед професорсько-викладацького складу взагалі не існувало. Завдяки першому ректору наш навчальний заклад протягом дуже короткого періоду з провінційного інституту перетворився на провідний навчальний та науковий центр України.
Студенти фінансово-економічного факультету були об’єднані у семи академічних групах, які на час проведення лекційних занять були оформлені двома потоками. Лекційні та практичні заняття починалися о 9 годині протягом 6 днів тижня (вихідною була тільки неділя), ділилися на дві півпари, які тривали 45 хвилин. Між півпарами була перерва 5 хвилин, а між парами 15-20 хвилин. Щоденно розкладом було передбачено три-чотири пари.
Навчальний процес здійснювався у двох навчальних корпусах: нинішній другий та третій корпуси, адміністрація знаходилися у третьому корпусі, а деканат факультету – у другому. Крім цього функціонував ще один корпус (нині четвертий), де розміщувалися електронно-обчислювальні машини, одна з яких – перша ОЕМ займала декілька приміщень цього корпусу.
Протягом чотирирічного терміну навчання відповідно до навчального плану студенти першого набору вивчали 35 навчальних дисциплін, проходили дві навчальні і одну виробничу практику, написали чотири курсових роботи (з географії, економічного аналізу, фінансів СРСР та політичної економії). Державна атестація включала 4 державні іспити: політична економія, науковий комунізм, аналіз господарської діяльності, фінанси і держбюджет СРСР. Студенти-відмінники в обмеженій кількості замість державних екзаменів з аналізу господарської діяльності та фінансів і держбюджету СРСР готовили і захищали дипломні роботи. Я захищав дипломну роботу на тему: «Планування і фінансування оборотних коштів» під керівництвом доц. кафедри фінансів М. Гаглазова і отримав за результатами захисту відмінну оцінку.
Особливістю нашого навчання було те, що воно було дуже ідеологізованим. Протягом чотирьох років навчання півтора року відводилось на вивчення курсу «Історія КПРС», два роки вивчали політичну економію (1-й рік – капіталізму, 2-й рік – соціалізму), причому дана дисципліна менше вивчала питань економічних, і більше була зосереджена на політичних і ідеологічних, два роки вивчали «Марксистсько-ленінську філософію» (1-й рік – діалектичний матеріалізм, 2-й рік – історичний матеріалізм), один семестр був присвячений «Основам наукового комунізму», який виносився на державний іспит. Крім цього студенти вивчали протягом одного семестру такі дисципліни, як «Марксистсько-ленінська етика і естетика», «Науковий атеїзм».
Всі інші дисципліни навчального плану були тісно пов’язані з працями класиків марксизму-ленінізму, а також рішеннями з’їздів та пленумів КПРС, постанов ЦК КПРС. Кожна тема повинна була включати декілька цитат К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, постанов партії та її політбюро. Це викликало іронію. Наприклад, які цитати можна застосувати при вивченні теми «Облік каси і касових операцій»? Однак, при відвідуванні перевіряючим занять на цю тему вказувалось на недостатній ідеологічний рівень викладання.
Незважаючи на все це, більша половина дисциплін були спрямовані на фахову підготовку. Це дало можливість студентам отримати якісну освіту зі спеціальності і бути готовими до практичної роботи.
До практичних занять та екзаменів й заліків студенти готувалися добросовісно. Практикувалося проведення цих видів контролю тільки в усній формі у вигляді тривалої співбесіди між викладачем і студентом. Іноді екзамени і заліки тривали 8-10 годин в одній групі. Про високу якість знань свідчив той факт, що виключення з інституту за незадовільний рівень знань були дуже рідким явищем, а після закінчення навчального закладу всі випускники отримали гідну роботу та задовільну зарплату.
Абсолютна більшість студентів отримувала стипендію, а відмінники, яких було до 20 відсотків – підвищену стипендію. Обсяг стипендії не дозволяв належним чином забезпечувати потреби студентів. Тому дуже багато хлопців протягом навчального року знаходили тимчасові підробітки, як правило – вантажниками, підсобниками тощо. Матеріальний добробут студенти покращували під час канікул – в студентських будівельних загонах, які працювали на території області, України та Радянського Союзу (Сибір, Далекий схід, Казахстан тощо).
Вересень місяць кожного навчального року відрізнявся тим, що студенти всіх курсів направлялися на сільськогосподарські роботи в колгоспи і радгоспи області. Це теж давало можливість покращити своє матеріальне становище, відволіктися від щоденної навчальної праці. Крім цього протягом року постійно студенти залучалися до разової участі у виконанні сільськогосподарських, будівельних робіт, різних суботниках та недільниках.
Щороку 7 листопада та 1 травня колектив інституту брав участь у проведенні парадів та інших урочин, присвячених революційним та політичним святам. Така участь була обов’язковою, а ігнорування її супроводжувалося покаранням.
Цікавим був побут студентів. Іногороднім студентам надавалося місце у гуртожитку №1, оскільки інших гуртожитків тоді не було. Рівень забезпечення студентів житлом складав до 40 відсотків від потребуючих. Пізніше, з введенням в експлуатацію гуртожитку №2 ця проблема частково була вирішеною. В гуртожитках були створені мінімальні умови для проживання. В кімнатах адміністрація поселяла від трьох до шести осіб, що не спряло належній організації підготовки студентів до занять. Тому на той час переповненими були читальні зали інституту та кабінети при кафедрах. Я проживав у гуртожитку в кімнат №30 разом із С. Юрієм, який пізніше був четвертим ректором університету. В гуртожитку кипіло студентське життя. Тут створювалися сім’ї, зав’язувалася дружба на все життя, проводилися цікаві заходи, які об’єднували студентів. Гуртожиток практично був другим домом для тих, хто там проживав. Щоранку викладачі кафедри фізвиховання та студентський актив виганяли студентів на обов’язкову ранішню фізичну зарядку незважаючи на те, чи вона подобалася комусь, чи ні.
Наша група (Ф-17, Ф-27, Ф-37, Ф-47) була дружньою, згуртованою. Щороку ми проводили цікаві екскурсії в Кам’янець-Подільський, Карпати, Львів, Одесу, Київ та інші місця, одноденні або дводенні виїзди на природу. Брали участь у проведенні інститутських та факультетських заходів, були переможцями в спортивних та інших змаганнях, допомагали один одному при виникненні будь-якої потреби.
Перший випуск ТФЕІ у 1975 році свідчив про високу якість підготовки фахівців зі спеціальності «Фінанси і кредит». Так, з числа цього випуску троє стали докторами економічних наук (В. Дем’янишин, Т. Шарова, С. Юрій), четверо – кандидатами економічних наук (М. Гапонюк, В. Малько, Р. Олейнюк, М. Чорний). Більше половини випускників стали керівниками фінансових, кредитних установ, господарюючих суб’єктів, керівниками різного рівня (І. Комендат, Я. Фліссак, М. Злочовський, В. Ракочій, В. Бучинський, Є. Касаткіна, А. Пірожніков, М. Улько, Ю. Заяць, М. Мац, І. Слабітський, О. Бойко та інші).
Разом з нами на інших факультетах навчалися колеги, які теж досягли високих посад, зокрема – третій Президент України В. Ющенко, доктори економічних наук Н. Тарнавська, М. Шкільняк, та інші, керівники підрозділів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного Банку України, Рахункової палати України, міністерств і відомств України.
