#ЗУНУ55
До ювілею Західноукраїнського національного університету директор музею Віталій Григорович Михайлиця зібрав спогади викладачів та випускників закладу вищої освіти, які згодом будуть відображені у книзі історії ЗУНУ.
Продовжуємо публікацію циклу споминів відомих людей нашого університету. До вашої уваги розповідь Теофілії Вількової, старшого викладача кафедри інформаційної і соціокультурної діяльності Західноукраїнського національного університету.
Не треба молоді вказувати, що робити, вона розбереться сама.
Важним є виховати в ній правильні цінності і дати правильні орієнтири. (Любомир Гузар)
2021 рік є дуже особливим для українців, оскільки святкуємо 30-ту річницю відновлення Незалежності України.
А ще відзначає 55-ту річницю своєї історії класичний університет Тернополя, що пройшов цікавий, насичений, нелегкий шлях за маршрутом : Тернопільське відділення фінансово-економічного факультету Київського інституту народного господарства (1966-1967рр.) – Тернопільський фінансово-економічний факультет КІНГ; (1967-1970рр.) – Тернопільський фінансово-економічний інститут; (1971-1989рр.) – Тернопільський інститут народного господарства; (1984-1994рр.) - Тернопільська академія народного господарства; (1994-2005рр.) – Тернопільський державний економічний університет; (2005-2006рр.) - Тернопільський національний економічний університет (2006-2020рр.) .
У 2020 році університет успішно трансформувався у багатогалузевий заклад вищої освіти класичного типу та здобув нову назву - Західноукраїнський національний університет.
Університет - це велика родина: викладачі, студенти, працівники. Наш виш є осередком та живим діалогом студентів і викладачів, які мають спільні цінності, науково-освітні і культурні зацікавлення. Навчатися у ЗУНУ― це круто й престижно. Сучасна молодь є генератором ідей, нестандартних рішень, креативна, критично мислить. Не забуваймо однак, що власне студентство, молодь мають черпати знання і наснагу з джерел історії України – моментів перемог і поразок, смутку і радості, лише тоді будуть знати, шанувати і пам'ятати свою історію, стоятимуть на міцному ґрунті, користуючись мудрістю пращурів, матимуть впевненість у майбутньому.
Я відчуваю себе щасливою! Університет - мій другий дім! У ньому пройдено більший шлях життя – 46 років це немало. Власне 5 вересня 1975 року переступила поріг цього освітнього закладу. Розпочинала шлях від працівника читального залу бібліотеки, старшого лаборанта кафедри історії КПРС, методиста навчального відділу, секретаря ректорату, завідувача музею, старшого викладача кафедри українознавства, а сьогодні – інформаційної і соціокультурної діяльності. До речі, кафедра українознавства, створена 30 серпня 1990 року, була однією з перших в Україні, де викладали Історію України та українське ділове мовлення. А з 1991 року – Україна незалежна – з’явилася свобода і широкі можливості кожного у навчальній, науковій, виховній ,громадській діяльності.
За роки діяльності університету чимало всього відбувалося: змінювалися керівники, професори, доценти і кандидати наук зміцнювали науковий потенціал , поповнювали професорсько-викладацький склад кафедр, випускники ставали відомими у світі та Україні державними діячами, управлінцями, висококласними фахівцями, відомими ученими. Можу з усією впевненістю стверджувати, що класичний університет Тернополя і наші студенти є одними з найкращих.
З великою вдячністю і повагою згадую усіх, хто був зі мною поряд, у кого вчилася і черпала мудрість, хто допомагав осягати особливості моєї роботи. Тим, хто навчив мене радіти дрібницям і цінувати кожен день. Тим, хто спонукав мене мріяти, вчити і вчитися, вірити в себе. Тим, кому я допомогла і хто допоміг мені. Адже це так важливо - вчасно говорити «Дякую!»
Роби добро і кидай його у воду…Воно не пропаде - добром до тебе повернеться. Роби добро без бажання плати за нього, а вода рознесе зроблене добро і напоїть ним інших людей. Люди, що «випили» добра, зроблять добро і також кинуть його у воду - так добро обійде Землю і повернеться до тебе… (Ошо)
