#ЗУНУ55
До ювілею Західноукраїнського національного університету директор музею Віталій Григорович Михайлиця зібрав спогади викладачів та випускників закладу вищої освіти, які згодом будуть відображені у книзі історії ЗУНУ.
Продовжуємо публікацію циклу споминів відомих людей нашого університету. До вашої уваги розповідь Михайла Семеновича Пушкара, доктора економічних наук, професора кафедри фінансового контролю та аудиту Західноукраїнського національного університету
Думки і роздуми
За час роботи в університеті з 1971 року відбулися разючі зміни.
На початку моєї діяльності у Тернопільському фінансовому інституті, як тоді називався виш, всі кафедри, навчальні аудиторії і навіть ректорат знаходилися у двох корпусах (тепер корпуси 2 і 3), а студенти проживали у гуртожитку № 1.
Значна кількість викладачів тимчасово, до одержання від місцевих органів влади квартир, також проживали у студентському гуртожитку.
Ректор Л.О. Каніщенко знав ім’я та по-батькові кожного викладача, слідкував за дисципліною викладачів та студентів.
У 70-80 роках минулого століття я був залучений до приймання вступних екзаменів у абітурієнтів, і щоб досягти об’єктивності при оцінюванні їх знань, тодішній ректор Л.О. Каніщенко вимагав, щоб не було прохачів ближче, ніж відстань від інституту до Тернопільського озера. Суворість диктувалася умовами життя, коли на одне місце претендувало по 3-4 особи.
Особливою популярністю у абітурієнтів була спеціальність планування і банківська справа, тоді на одне місце претендувало більше 15 осіб. Конкурси були неймовірні, тому зрозуміло, що батьки переживали за своїх дітей та іноді вони виходили на екзаменаторів з проханням про допомогу.
Можливо вже у той час і зароджувалося у вищій школі таке явище, як побутова корупція, що стало мотивом для введення, так званого ЗНО, яке за задумом чиновників гарантувало викорінення поборів за вступ у заклади вищої освіти. Проте, ЗНО не стало засобом позбавлення поборів у середній школі, а перейшло до вчителів, які збирають дань з батьків за ремонт приміщень, оснащення класів унаочненням та технічними засобами, на відзначення днів народження вчителів, на випускний вечір тощо.
Тепер настав час, коли учені мужі мають хапати за поли школярів і просити батьків про вступ їх дітей на ту чи іншу спеціальність, але ЗНО стало гальмом для отримання вищої освіти, оскільки така форма перевірки знань позбавляє дітей можливості маневру з вступу на окремі спеціальності.
ЗНО порушує конституційні права дітей на освіту. У нас виходить так: хотіли, щоб було найкраще, а вийшло, як завжди.
Внаслідок дискримінаційної політики у галузі вищої освіти на основі ЗНО, десятки тисяч випускників школи їдуть навчатися у країни Європи й Америки, а вітчизняні зво вимушені звільняти висококваліфіковані кадри (кандидатів та докторів наук) через втрату контингенту студентів.
Вища школа опинилася у кризовій ситуації, а Міністерство освіти й науки України практично усунулося від вирішення проблеми, яка в найбільшій мірі несе загрозу національній безпеці країни через деструктивні тенденції у підготовці національних кадрів для економіки і науки.
Що стосується Західноукраїнського національного університету, то можу стверджувати, що на більшості кафедр були сильні науковці, які здійснювали на високому фаховому рівні викладання економічних дисциплін, проводили наукові конференції, бюджетні та госпдоговірні дослідження, публікували результати досліджень у монографіях, підручниках і посібниках, численних статтях.
У цьому відношенні власним прикладом у науковій діяльності виділяються ректор університету доктор економічних наук, професор Андрій Ігорович Крисоватий, у якого на початок вересня 2021 року найбільше цитування наукових праць (понад 3700), а також найбільш цитованими авторами є доктори наук, професори М.С. Пушкар (близько 3500), А.В. Фурман (понад 3000), О.В. Дзюблюк (2800), О.П. Кириленко (2400), А.О. Саченко (1900), Р.Ф. Бруханський (1600), Лучко М.Р. (1300).
До речі, культ науки в університеті панував не лише в часи до отримання Україною статусу незалежної держави, а й після 1991 року, коли було відкрито аспірантуру, а згодом й докторантуру, а бібліотека поповнювалася науковою літературою та журналами. У навчальних планах передбачався спеціальний курс для бакалаврів з «Основ наукових досліджень», який закладав основу для впровадження наукових досягнень у практику роботи наших випускників безпосередньо на їх робочих місцях.
Університет динамічно розвивався десь до 2005 року, коли контингент студентів усіх форм навчання разом з віддаленими структурами досяг 32 тисяч, а потім почалися проблеми з набором через зменшення числа учнів середньої школи. Несприятлива демографічна ситуація, а після 2014 року втрата Криму й війна в Донбасі, а до того ж неграмотна економічна політика, вкрай негативно вплинули на галузь освіти і науки.
Фінансові можливості університету скорочуються, що позначається на формуванні навчальних планів, коли немає можливості включати у навчальний процес новітніх досягнень в обліковій справі. Зокрема, впроваджував в освітній процес, ще в першій половині 90-х років такі курси, як фінансовий та управлінський облік, у той час коли навіть заклади вищої освіти Києва ще читали старий курс «Бухгалтерський облік». Це засвідчили і представники акредитаційної комісії, яка працювала на кафедрі обліку в промисловості, у складі якої був доктор економічних наук, професор Г. Кірейцев, який був здивований тим, що ми випередили Київ в удосконалені підготовки фахівців облікового профілю.
Були розроблені абсолютно нові навчальні курси: «Контролінг», «Інтелектуалізація обліку», «Історія обліку та контролю», «Анатомія бізнесу», «Формування нової системи обліку», «Проблеми аудиту», «Теорія контролю» та інші, які пізніше були виключені із навчальних планів підготовки бухгалтерів.
На кафедрі обліку в промисловості завжди активно працював науково-педагогічний семінар з обговоренням проблем науки, практики та вищої освіти, під час якого проводилися цікаві дискусії та обговорення питань, яким чином треба удосконалити облікову науку для потреб бізнесу в постіндустріальному суспільстві.
Кафедра запрошувала видатних учених, які надавали допомогу у науковій та педагогічній діяльності наших викладачів. Це такі видатні постаті як А.Ш. Маргуліс, О.С. Нарінський, В.Б. Івашкевич, А. Кузьмінський, В.В. Сопко,
Також кафедра проводила олімпіади з обліку, і до нас були приїжджали делеговані вчені зі Львова, Києва, Житомира, Одеси, Сімферополя, Донецька, Луганська, Кропивницького, Мукачевого, Ужгорода, Харкова, Рівного, Луцька, Чернівців, Хмельницького та інших міст України.
Наш університет свого часу мав найбільшу кількість докторів наук з обліку та аналізу і тому закономірно з цієї спеціальності було відкрито спеціалізовану раду із захисту докторських та кандидатських дисертацій, і в якій захистилися сотні кандидатів і десятки докторів наук з багатьох областей України.
На жаль, реалії нашого часу вносять свої корективи у роботу університету. Так, якщо раніше було 8 кафедр облікового профілю (промисловості, сільського господарства, невиробничої сфери, будівництва , банківської сфери, аналізу, аудиту, контролю), то тепер залишилося тільки 3 (обліку й оподаткування, фінансового контролю й аудиту, та аграрного бізнесу).
Обліковий факультет довелося приєднати до фінансового, який має назву факультет фінансів та обліку.
Ось такі наслідки кризового стану нашої держави…
