#ЗУНУ55
До ювілею Західноукраїнського національного університету директор музею Віталій Григорович Михайлиця зібрав спогади викладачів та випускників закладу вищої освіти, які згодом будуть відображені у книзі історії ЗУНУ.
Продовжуємо публікацію циклу споминів відомих людей нашого університету. До вашої уваги розповідь Ольги Іващук, кандидата економічних наук, доцента кафедри банківського бізнесу Західноукраїнського національного університету, випускниці 1998 року.
Зробити правильний вибір
Коли навчання у школі підходить до завершення, то перед кожним учнем постає питання: Як себе реалізувати та не помилитись із вибором професії? Згадую той момент, коли і мені потрібно було обирати свій майбутній шлях, який поділився на два напрями, бо часто через дитячі мрії ми опиняємося на роздоріжжі.
Перший – стати вчителем, бо завжди мріяла працювати у школі, заповнювати журнали, спілкуватися з учнями. Кожен раз, заходячи у книжковий магазин, обов’язково купляла різні дидактичні матеріали, а потім складала план уроку. Звичайно ж, учнями були мої м’які ведмедики і ляльки.
Інший напрям – здобути престижну професію банкіра. На початку 90-х рр. це виглядало дуже перспективно, бо з набуттям Незалежності України, розпочалась розбудова банківської системи, яка потребувала кваліфікованих спеціалістів.
Зараз важко пригадати, що саме вплинуло тоді на мій вибір, але його було зроблено. У 1994 році я вступила у Тернопільську академію народного господарства, інститут банківського бізнесу, спеціальність «Фінанси і кредит». Це стало новою сторінкою мого життя, бо найяскравіші моментами – це були студентські роки: нові знайомства, враження, улюблені розписані парти, згуртована група БС-12.
Під час занять в академії я не лише отримувала знання з різних предметів, але і насолоджувалася можливістю спілкування з прекрасними людьми з багатим професійним та життєвим досвідом, серед яких варто згадати Романа Івановича Тиркала, Богдана Степановича Івасіва. Поряд з нами були надійні наставники Валентина Всеволодівна Біда та Ірина Андріївна Помилуйко, готові у будь-який час підтримати, дати пораду, направити на правильний шлях. Для першокурсників це важливо – відчути розуміння, коли ти переступив поріг нового життя, коли нема класного керівника, батьківських зборів, щоденників, а вся відповідальність лежить тільки на тобі.
У 1998 році з відзнакою завершила навчання в академії та отримала рекомендацію в аспірантуру. Однак, тоді я вирішила – без практичного досвіду я залишуся теоретиком, тому, отримавши ґрунтовні знання у банківській сфері, розпочала свою кар’єру у промисловому відділенні Промінвестбанку на посаді економіста. Попрацювавши деякий час, а це не один рік, з’явилася ностальгія за своєю першою мрією, яка мене не покидала. Тому знову повернулась у стіни рідного університету та вступила до аспірантури, захистила дисертаційну роботу «Банківська ліквідність: оцінка, регулювання та оптимізація».
Два напрями моєї омріяної професії об’єднались в один. Працюючи в Західноукраїнському університеті, реалізовую себе як педагог, і як науковець в банківській сфері. Отримані знанням передаю молодому поколінню. І кожного разу, заходячи в аудиторію, розумію, як добре, що тоді в 1994 р. я зробила свій правильний вибір…
