Презентація книги Марії Вітишин «Мій син – кіборг»
До Всесвітнього дня письменника у читальному залі бібліотеки Л. Каніщенка відбулася презентація книги Марії Вітишин «Мій син – кіборг».
Це книга – живий пам’ятник, який буде передаватися з рук в руки; містить спогади про страшні події російсько-української війни, про пекельні умови перебування кіборгів у Донецькому аеропорті.
Модераторами заходу витупили директор бібліотеки ім. Л. Каніщенка Казимир Возьний та головна спеціалістка сектору в Тернопільській області Міністерства у справах ветеранів України Ірина Скасків.
Студенти ВСП «Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій ЗУНУ» дізналися про задум написання книги про сина – Івана Вітишина, українського військового з позивним «Тесть», старшого сержанта 80-ї окремої аеромобільної бригади, кіборга.
Книга писалася із пекучим болем серця матері, яка втратила найдорожче – свого сина. Проілюстрована кольоровими світлинами із сімейного архіву, спогадами, розділами: «А серце матері – суцільна рана», «У спогадах наших живий», «Жива пам’ять», «Подячний лист від родини».
Марія Вітишин не знала і не уявляла того пекла, яке було у той час в аеропорту. Вже пізніше дізналася із свідчень та різних джерел, що там відбувалося. Ще раз переконалася у мужності та відважності сина.
Іван Вітишин народився 14 вересня 1976 року в селі Велика Лука, Тернопільського району. Зростав у Великій Березовиці. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі № 8. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука, за фахом столяр-тесля. Він служив у спецназі в Криму. У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України, говорив: «Хто, як не я?!».
Військового поранили 19 січня 2015 року у новому терміналі аеропорту Донецька, 20 січня (в ніч на 21) він помер.. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських Героїв, які оприлюднили російські бойовики. В останні хвилини життя він тримав у руках іконку та фотографію своїх трьох донечок.
Був добрим, щирим, мужнім, людяним, відповідальним, люблячим сином, братом і батьком.
У передмові до книги є такі слова Марії Вітищин: «У своїх спогадах хочу віддати данину пам’яті своєму синові Івану та його бойовим товаришам як мертвим, так і живим. Ми повинні знати правду про геройські будні наших синів у пеклі Донецького аеропорту. Для цього використала маленькі віконечка у той складний період життя останніх захисників Донецького летовища, через спогади та цитати, з розповідей хлопців – учасників бойових дій, щоб хоч на соту частину відчути всю гіркоту реальності тих днів».
Студенти мали можливість побачити нагороди Івана Вітишина:
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом № 12 від 15 січня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
Почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений відзнакою голови Тернопільської обласної державної адміністрації «За службу Україні» (посмертно, 2016).
Завдяки таким книгам, пам’ять про наших Героїв житиме у серцях читачів.
Схиляємо низько голови перед полеглими Героями України, перед їхньою мужністю і святістю. Перед тими, що вистояли – не вистояв бетон… Нехай пам’ять про них не згасне ніколи!
