Відбувся духовно-мистецький вечір «Дорога до істини»
Слово Боже серце радує,
В ньому наше майбуття.
Йдем до нього за порадою
Вчитись мудрості життя.
Слово силою наділене –
Хто знеміг, хай поспіша,
В цьому світі ненадійному
Спраглі душі воскреша.
Четвертого квітня у виставковій залі ТНЕУ відбувся вечір «Дорога до істини», який став заключним акордом однойменного І фестивалю-конкурсу духовно-мистецької творчості студентів нашого університету.
Кожна людина шукає свій шлях до істини. І щоб хоча б частинку людської душі прихилити до Бога, кожен із нас прагне стати сам на сам із собою, озирнутися довкола, зазирнути до свого серця і промовити: “Вкажи мені, Боже, той шлях, ту пречисту дорогу, аби усім нам, усьому роду України стати ближче до Тебе».
Для того, аби осягнути уроки духовної краси, потрібно переступити поріг свого серця який не схожий на жодні інші пороги, що існують на землі. Він невидимий, як невидимий Бог. Його не можна торкнутися.
Людина приходить у цей світ і живе один раз. За своє життя вона мусить навчитися мудрості. А мудрість – як стверджує Біблія, - у тому, щоб навчитися любити Бога і людей. У хвилини радості і смутку, тривоги і розпачу ми завжди звертаємося до Господа в молитві, благаючи про захист і опіку.
Піснею «Молитва» розпочав духовно-мистецький вечір «Дорога до істини» тернопільський співак Василь Хлистун.
Відтак, відбулося нагородження учасників фестивалю «Дорога до істини», яке провів проректор з питань гуманітарної освіти та виховання ТНЕУ Б. П. Адамик.
Після цього звучала духовна пісня і поезія. Зокрема, вірші Галини Музики-Дричик «Повінчана з любов’ю і печаллю» та «Молитвою освячені вуста» читала її донька студентка ФЕУ Інна Дричик, поезію «Ісус, Голгофа…» читала студентка ФФ Іванна Герман, вірш «Це сон пророчий» читав студент ЮФ Назар Крамарчук, а поезію «Настала ніч» - студентка УНЕФ Уляна Бурбило.
Коли звучить духовна пісня, здається, що відчиняється небо раю. Вона торкається струн нашої душі і від її звуків все завмирає. Вона чиста, справедлива, наближає нас до Спасителя, очищує наші серця. А ще духовна пісня сповнює людські серця миром і надією, скріплює нас, дарує єдність і злагоду.
Саме таким особливим піднесенням обдарували присутніх ведуча вечора, методист відділу гуманітарної освіти та виховання, солістка гурту «Називнийвідмінок» Оксана Балуцька, виконавши пісню «Життя присвячу». Молода тернопільська співачка Діана Файко віддала хвалу Господеві піснею «За все, Всевишній, дякую Тобі» композицію «В небо дивіться завжди» виконав гурт «Струни серця» (ТНЕУ). Про надзвичайну силу молитви співала студентка ЮФ Тетяна Івасенко, виконавши пісню «Змінить молитва світ», «Мелодію місячної ночі» презентували учасники театру танцю «Птаха щастя» (ТНЕУ). Завершувала вечір своєю пісенною композицією солістка народного театру пісні «Для тебе» Тетяна Шарган.
Знайти дорогу життя, дорогу істини – це пізнати ціну нашого викупу, ціну любові, яку ми, люди, розіп’яли на хресті, ціну світла, затьмареного нашими гріхами. Дорога до духовної краси – це те, що потрібне кожній людині. В дорозі ще не всі.
Сил і снаги у пошуках шляху до істини кожному додає Христова рука, простягнута нам із небес. Щитом і захистом Пілігриму є Хрест, що височіє на Голгофі. Хресна дорога належить до тих доріг, які найсильніше зворушують людське серце, бо на цій дорозі ми відчуваємо страждання Сина Божого. Хресна дорога знаходиться в Єрусалимі. Довжина її невелика, а яка ж вона тяжка і терниста! Від дому Пилата до гори Голгофи всього 1200 метрів, але цей шлях був окроплений безмірною любов’ю нашого Спасителя. Ісус Христос взяв на Себе наші гріхи, аби знищити їх на хресті. Став перед Отцем Небесним, як представник грішного людства.
Та на цьому не скінчилися душевні терпіння Спасителя. Ще інший біль ранив Його серце: ним були байдужість людей і самотність, яку відчував навіть серед своїх учнів і апостолів.
Життя - безперервний іспит на добро і зло. Життя - не ринок і не театр, де можна купити квиток до Царства Небесного. Його красою серця і важкою працею душі кожен, хто народився на цей світ, рано чи пізно починає серцем осягати і себе у ньому.
Ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо. А Ісус радив: «Якщо хочете принести жертву Богу - просто покладіть ваш дар на стіл бідного. Від нього вознесеться до неба фіміам і повернеться до вас благословенням, якщо хочете служити Богу - служіть своєму ближньому». Тож відкриймо вікна наших сердець і впустім туди небо потоками світла, і воно принесе нам радість і мир. Поспішаймо прочищати стежку до свого внутрішнього вівтаря. Частіше кладім до нього добрі помисли і справи - і світ засвітиться для нас барвами веселки. І нам відкриється, для чого небо послало нас на землю, для чого нам страждання, для чого радість і печаль.
