Година пам’яті «Гірчить Чорнобиль крізь віки»
26 квітня 1986 року - одна з найскорботніших дат в історії нашого народу, спогади про яку, ще довго будуть пронизувати наші серця гострим болем. Чорнобиль і досі для нас є незагоєною раною…
Минуло 37 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції.
У читальному залі бібліотеки ім. Л. Кангіщенка проведено годину пам’яті «Гірчить Чорнобиль крізь віки».
Модератори – куратор групи ГЗ-11 Андрій Вітровий та завідувач читального залу Ірина Любезна.
Біда відгукнулася болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Якби не подвиг простих людей, які, ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Молоді хлопці ступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, не думаючи про своє життя та не маючи права на помилку.
Під час заходу студенти навчально-наукового інституту інноватики, природокористування та інфраструктури ЗУНУ мали нагоду поспілкуватися у телефонному режимі з ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи Козаком Петром, який проживає на Львівщині.
Юнаки та дівчата переглянули фотоальбом Петра Козака, який упродовж 6-ти років ( з 1986р. по 1992 рік) працював ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, почули деталі страшної трагедії із перших уст та екстремальні умови праці.
На завершення Петро Козак нагадав молоді про відповідальність за майбутнє своєї землі, збереження природи.
Ірина Любезна ознайомила присутніх із тематичною виставкою-пам’ятю «Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко», у якій представлені документи та матеріали щодо історії будівництва ЧАЕС, її експлуатації, аварії та подій після Чорнобильської катастрофи. Публікації та інтерв`ю із відомими ученими висвітлюють питання віддалених наслідків аварії, перспектив розвитку атомної енергетики.
Ми, українці, повинні пам’ятати і вшановувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Низько схиляємо голови перед учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Нехай у цей день, день національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться у душах кожного з нас співчуттям і милосердям.
