Літературна година «Любити безмежно життя і людей»
До 111-річниці від Дня народження українського письменника і драматурга Михайла Стельмаха у читальному залі бібліотеки ім. Л. Каніщенка Західноукраїнського національного університету було проведено літературну годину «Любити безмежно життя і людей» для студентів юридичного факультету.
Модератором заходу виступила завідувачка читального залу для студентів Ірина Любезна.
Учасники мали можливість детальніше дізнатися про життєвий та творчий шлях письменника, зачитати найвідоміші поетичні твори та ознайомитися із книжковою виставкою «Любити безмежно життя і людей».
Михайло Панасович Стельмах – український поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист.
Твори Стельмаха є цікавими, актуальними для сучасного читача. Вони приваблюють вірою в людину, її можливості, турботою про майбутнє. Максим Рильський писав про творчість Стельмаха так: «…Ваша творчість – благородна данина народу. Прихильник правди, Ви ненавидите кривду, як безстрашний воїн. Це не завжди приносить лаври, це іноді ранить гострим терням. Але терня всихає, лаври залишаються».
Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами письменник підніс рідне слово до вершин українського письменства XX століття, відтворив глибинні площини народного життя.
Життя Михайла Стельмаха пройшло у творчій і натхненній праці, який усього себе присвятив своєму народові, відкривши світові його духовне багатство, мужність, працелюбство, його лагідну і поетичну душу.
Війна застала поета у Білорусії, під Полоцьком, де він служив рядовим артилеристом-зв'язківцем. У жорстоких і кривавих боях його було тяжко поранено і вивезено у госпіталь на Урал. Тяжке поранення надовго прикувало його до ліжка, але й тут він не випускає із рук пера й пише вірші, нариси, оповідання, мовою художніх образів передає жахи війни, мужність народу. Його фронтова лірика полонить суворою правдою, філософською заглибленістю.
Життя моє – ідуть бійці суворі,
І чуєш дзвін натруджених сердець.
Вночі прострелені зринають зорі,
В полях вмира поранений боєць.
Береш його гвинтівку серед поля,
Що пахне ще і потом, і теплом,
А на могилі вже печалиться тополя
І тужить колос вистиглим зерном.
«Життя моє! Тремтять шляхи розбиті…»
Любити безмежно життя і людей — ось головний мотив всієї творчості М.Стельмаха
Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з літературою, яка присвячена творчості письменника, художніми творами, які відносять його до ключових літературних постатей ХХ століття.
