ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 До кінця 1980‑х рр. Західноукраїнський національний університет, а тоді – Тернопільський фінансово-економічний інститут, досягнув вагомих успіхів, посідаючи за результатами роботи перші місця серед економічних закладів вищої освіти України. Вирісши з відділення Київського інституту народного господарства (нині – КНЕУ ім. Вадима Гетьмана), він розвинувся у великий престижний виш, який забезпечував Україну не лише спеціалістами з фінансово-банківської діяльності, обліку та аудиту, а й з економіки й управління виробництвом, міжнародних економічних відносин і менеджменту, маркетингу, економічної кібернетики. У зв’язку з цим з’явилася потреба змінити назву зво відповідно до його діяльності. Згідно з наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти від 11 серпня 1989 р., ТФЕІ було перейменовано на Тернопільський інститут народного господарства (ТІНГ), який у процесі розвитку досяг нового якісного рівня.

Варто відзначити, що початок нового етапу розвитку нашого університету збігся у часі з кардинальними змінами, які наприкінці 1980‑х — на початку 1990‑х рр. відбувалися в СРСР. Завдяки політиці «перебудови», «гласності» люди почали долати стереотипи й догми, які формувалися десятиліттями, отримали право на об’єктивну інформацію, могли вільно висловлювати власні думки. Критично мислячі викладачі та студенти, усвідомлюючи абсурдність і приреченість тоталітарної системи, щораз частіше звертали погляди до національних глибин: історії, культури, мови, ставали активними поборниками національно-державного відродження України, демократизації інституту, дерусифікації всіх сфер його життя.

Активним учасником процесу дерусифікації став інститутський осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Його установчі збори відбулися 23 листопада 1989 р. за участю понад 70 викладачів, співробітників та студентів ТІНГ. Збори одноголосно прийняли ухвалу про створення осередку ТУМ ім. Т. Шевченка, який очолив енергійний та ініціативний доцент кафедри філософії А. Г. Камінський. До неї, крім А. Г. Камінського, увійшли доценти В. П. Юріїв, В. В. Турів, Н. Р. Москаль, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко та ін. Кожний з них відповідав за один із напрямів національно-духовного відродження. Наприклад, доценти Р. М. Матейко та В. П. Юріїв отримали завдання домогтися введення у навчальні плани інституту курсів «Історія України» та «Історія української культури».

У лютому 1990 року в ТІНГ створено осередок Народного руху України, який очолив завідувач кафедри економіки, обліку і контролю в невиробничій сфері Василь Григорович Дем’янишин. Осередок НРУ налічував близько 150 осіб.

Як згадує Василь Григорович: «У лютому 1990 року заступник голови осередку, головний енергетик ТІНГ З. Бута самостійно пошив національний прапор України, виготовив всі необхідні пристосування і за дорученням осередку повісив жовто-синє знамено над центральним входом до інституту. Таким чином вперше у місті Тернополі над зво замайорів національний прапор всупереч тиску з боку чинної влади. Це сприяло піднесенню національного духу не тільки колективу зво, а й серед жителів м. Тернополя.

Також за підтримки осередку НРУ ТІНГу в інституті було проведено декілька десятків патріотичних концертів та зібрань, на які приходило дуже багато відвідувачів, а актовий зал інституту був постійно переповнений глядачами. Подібні заходи боялися проводити в себе інші організації через переслідування з боку силових структур».

З 1 червня 1990 р. розпочався перехід на ведення українською мовою діловодства, засідань усіх органів та організацій інституту, зборів, виховних заходів тощо.

Справжнім виявом національного духу стало створення кафедри українознавства.

Активну державницьку позицію відстоювало студентство ТІНГ. Найбільш вражаючою акцією була його участь у голодуванні студентів у Києві, яке тривало з 2 до 17 жовтня 1990 р.

Зі здобуттям Україною незалежності, початком розбудови ринкової економіки наш заклад вступив у нову фазу розвитку. Перед ним відкрилися значно ширші можливості та свобода у навчальній, виховній, науковій і громадській діяльності.

На початок 1991 р. в інституті працювали 349 викладачів, об’єднаних у 27 кафедр, понад 60% з яких мали вчені ступені і наукові звання, в т. ч. 22 доктори наук, професори. Вони готували спеціалістів за 7 спеціальностями (14 спеціалізаціями) на 9 факультетах: економічного і соціального планування, обліково-економічному, фінансово-економічному, кредитно-економічному, аграрно-економічному, зовнішньоекономічної діяльності, заочному, вечірньому, підвищення кваліфікації. Діяло підготовче відділення з денною та заочною формами навчання. Контингент студентів становив 7400 осіб.

Учені інституту видали 1380 наукових праць, серед них 53 монографії, 3 підручники (за 1988–1990 рр.) і 83 брошури.

Було взято курс на вдосконалення, розширення й оптимізацію мережі факультетів, кафедр, нових навчальних і науково-дослідних підрозділів. Передусім відмовилися від викладання предметів, побудованих на ідеологічних засадах, на нових принципах перебудували фахові дисципліни, впровадили нові, що відповідали вимогам ринкового суспільства, — макроекономіку і мікроекономіку, менеджмент і маркетинг, економетрику і комп’ютерну техніку, збагативши навчальний процес досягненнями сучасних економічних знань.

Ще у 1988 р. було створено факультет зовнішньоекономічної діяльності, багаторічним деканом якого був Анатолій Михайлович Тибінь. Із проголошенням незалежності України факультет отримав додаткові імпульси для розвитку.

У 1992 р. з метою підготовки висококваліфікованих фахівців для інвестиційно-будівельного комплексу та згідно з пропозиціями корпорацій «Укрбуд» і «Украгропромбуд» було створено Вищий економічний коледж інвестицій, який очолив професор Богдан Миронович Литвин.

Активно розвивався факультет підвищення кваліфікації (декан П. Г. Вашків). Упродовж 1992–1993 н. р. він розпочав перепідготовку кадрів, прийнявши перших спеціалістів з вищою неекономічною освітою для здобуття економічної освіти. Розпочато будівництво нового корпусу (зараз корпус №11).

22 липня 1993 р., відповідно до угоди, наказом ректора ТІНГ № 82 створено Українсько-голландську вищу школу економіки та менеджменту (спільно з Утрехтською вищою школою економіки та менеджменту).

Це було лише одним з елементів міжнародної співпраці університету, яка стрімко розвивалася після 1991 року і стала у багато чому визначальною для подальшої долі нашого зво. Тому про неї варто згадати детальніше.

У цей період укладено договори про співпрацю з університетами Польщі: Вищою інженерною школою в Радомі, Лодзинським університетом; Болгарії: Вищим машино-електротехнічним інститутом у Софії, Свіштовським фінансово-господарським інститутом. Встановлено зв’язки з Університетом ім. Й.‑В. Гете (Франкфурт-на-Майні, ФРН), Європейською школою бізнесу (Лондон, Великобританія), Ноттінгемським університетом (Великобританія), Коледжем менеджменту в Хенлі (Великобританія) та його філіалом у Зайсті (Голландія), Німецькою академією менеджменту (Целле, ФРН), Вроцлавською економічною академією (Польща), Університетом Сен-Галлена (Швейцарія), Університетом м. Вааса (Фінляндія), університетами Канади і США.

В інституті протягом 1989-1994 років працювали  16 представників іноземних закладів освіти. Водночас 15 наших викладачів працювали закордоном. Також науковці інституту проходили стажування в Європейській школі бізнесу (Лондон, Великобританія), університетах ім. Й.-В. Гете (Франкфурт-на-Майні), ім. Гумбольдта (Берлін), Фрайбурга, Геттінгена (ФРН), штату Оклахома (США). Активною була участь викладачів і студентів у міжнародних конференціях.

Постійні контакти ректорат підтримував із провідними вченими-економістами діаспори: тодішнім радником Президента України, професором Б. Гаврилишиним (Швейцарія), професором А. Масюком (США), професором В. Морозом.

Серед закордонних учених, слід відзначити також професора Іоахіма Геблера, який започаткував у нашому університеті викладання економічних дисциплін іноземними мовами, доктора Й. Куява з Університету м. Франкфурта-на-Майні (Німеччина), професора М. Джоунса з Європейської школи бізнесу з Лондона (Великобританія). Професор Євген Васильович Савельєв (тоді проректор, який відповідав за міжнародне співробітництво) згадує, що професор Геблер у 1991 р. прочитав курс лекцій німецькою мовою з макроекономіки (тоді в Україні тільки починали освоювати цю науку) і прийняв у студентів екзамен, що стало першим досвідом викладання іноземною мовою фахових дисциплін.

Важливим кроком у формуванні позитивного іміджу ТІНГ у науковому світі стало створення  у 1993 році першої спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей «Економіка, планування, організація управління народним господарством і його галузями» та  «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності».

Незважаючи на глобальні суспільні катаклізми, багатотисячний колектив Тернопільського інституту народного господарства гідно прийняв виклики часу, посівши чільне місце в економічному освітньому просторі незалежної України.