Вічна пам’ять!
Жорстока війна без жалю забирає життя наших захисників, які боронять українську державу від російського окупанта. Василь Здеб народився 20 березня 2001 року у с. Петриків, що під Тернополем, у сім’ї священника.
Із 2018 по 2022 рік навчався на юридичному факультеті Західноукраїнського національного університету за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» на денній формі навчання. Як і більшість студентів цієї спеціальності паралельно навчався на військовій кафедрі. Закінчивши навчання на військовій кафедрі, прийняв присягу на вірність українському народу й отримав звання молодшого лейтенанта.
Вже у перші дні повномасштабної війни він, як офіцер запасу, одразу з’явився до військкомату і, вступаючи до магістратури, свідомо обрав заочну форму навчання. Мав велике бажання завершити навчання й працювати за фахом та усвідомлював, що не зможе стояти осторонь, коли його держава в небезпеці.
Захищати своїх рідних, друзів і стати частинкою Великої Перемоги України – це було покликанням Василя. І хоч як болісно було батькам прийняти його рішення, вони все ж підтримали його. Батько, як священник і капелан, часто їздив на Схід, щоб мати хоч маленьку можливість крім служіння побачити свого сина.
Василь був наймолодшим у своєму взводі, попри те, був призначений його керівником і здобув повагу та підтримку старших від себе воїнів. Його позивний «Брат» був обраний недаремно. Кожен його побратим знав, що він не залишить його в біді, що навіть ціною власного життя, він боротиметься за життя інших.
Служив Здеб Василь Вікторович у 54 Бахмутській бригаді командиром стрілецького взводу стрілецького батальйону із військом званням лейтенанта. За час служби був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», Почесною відзнакою за видатну особисту хоробрість, відвагу, стійкість та рішучість при виконанні військового обов’язку «Хрест 54 ОМБР» та відзнакою ветерана війни.
Був поранений поблизу Сіверська на Бахмутському напрямку і майже місяць боровся за своє життя. Та, на жаль, 1 листопада його серце перестало битися. В наших серцях він назавжди залишиться усміхненим, розумним, принциповим, мужнім воїном, який віддав життя заради кращого майбутнього усіх нас.
Пам’ятаймо про нього і робімо все, що наблизить нашу Перемогу!