Літературна година до Дня народження Богдана Лепкого «Літописець долі українського народу»
У читальному залі для студентів бібліотеки імені Л. Каніщенка Західноукраїнського національного університету проведено літературну годину «Літописець долі українського народу».
Модератори заходу – завідувач читального залу Ірина Любезна, викладачі академічних груп ПДт-11 та ТТт-11 Юрій Дзюла та Сергій Микичак.
Мета зустрічі – ознайомити студентів із життєвим та творчим шляхом письменника-емігранта; допомогти їм зрозуміти справжні цінності у людському житті; навчити захоплюватися художнім словом, відчувати його красу; виховати любов до рідного слова, рідного краю; сформувати активну життєву позицію.
Модератори розповіли про основні віхи життєвого і творчого шляху поета і ознайомили молодь із поетичним світом Б. Лепкого, розкривали багатогранність митця високого патріотизму, української ідеї, який співзвучний із ритмом нашого сьогодення.
Присутнім репрезентовано книжкову виставку «Із забуття – в безсмертя», переглянуто тематичні презентації. Юрій Дзюла декламував поезію Богдана Лепкого.
В усіх сферах своєї діяльності - як поет, перекладач, прозаїк, критик, історик літератури, громадсько-культурний діяч – Богдан Лепкий прагнув чесно, самовіддано служити рідному народові, оспівувати його героїчне минуле, визвольні прагнення, розкривати благородство душі трудового люду, національно свідомої інтелігенції, утверджувати ідеали добра і справедливості, добросусідських взаємин з іншими націями.
Батьківщина Б. Лепкого – Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами. «Колисав мою колиску вітер рідного Поділля», — писав поет.
Величезну роль відіграла популяризація письменником духовного доробку своєї нації в Європі та світі. Друга половина життя Б.Лепкого, на яку припадає основна частина його художньої творчості, науково-дослідницької, громадсько-культурної та педагогічної діяльності, пройшла поза межами України, але вся вона була одухотворена болючими думами митця про долю України - розділеної, розмежованої, пошматованої кордонами різних держав, але духовно єдиної, неподільної у своєму прагненні до свободи.
Письменник є автором публіцистично-філософської та історичної прози (романів, повістей, оповідань), казок, збірок поетичних творів, спогадів. За кількістю написаного Б. Лепкий поступається в українській літературі тільки І. Франкові. Загалом його творча спадщина становить понад 80 власних книг, у тому числі цикл романів «Мазепа», повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки, статті літературного та мистецького спрямування, опубліковані у численних газетах, журналах, альманахах, календарях, збірниках; він – упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями.
Майже усе своє життя автор прожив поза межами України, проте уся його творчість присвячена саме її багатству та розвитку. Тому багатогранна діяльність Б. Лепкого через призму української національної ідеї заслуговує особливої уваги, особливо в сучасних умовах національно-державної розбудови України, оскільки виховання національно свідомого покоління українців письменник вважав своїм першочерговим завданням.
Можна бути в Україні і нічого не приносити їй, можна жити поза краєм і ніколи не полишати його. Власне таким життям і жив Богдан Лепкий.
