Урок-реквієм пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років
Проведено урок-реквієм пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. для студентської молоді навчально-наукового інституту інноватики, природокористування та інфраструктури Західноукраїнського національного університету.
Присутні долучилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам'яті за жертвами Голодомору».
Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшна чума Голодомору. Ніколи ще світ не бачив такого штучно створеного лиха настільки великого масштабу, про яке так голосно не мовчали в той час, коли 10 мільйонів людей просто щезли із землі. У світовій історії не так багато є таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України.
Під час заходу учасники переглянули презентацію «Голодомор 1932- 1933 років – геноцид українського народу», документальний фільм «Голодомор в Україні» та продекламували поезію про Голодомор, яка спрямована на формування національної свідомості майбутніх поколінь української нації.
Кожен присутній зрозумів, який жах пережили наші прадіди, розкрили причини Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, дізналися детальніше про історичні факти, зокрема про невинних жертв геноциду, а також почули спогади очевидців тих страшних подій через перегляд фільму.
Завідувачка читального залу для студентів Ірина Любезна презентувала тематичну виставку.
Хвилиною мовчання було вшановано пам'ять про мільйони невинно втрачених життів, яка увійшла у наші серця тихою молитвою.
Такі тематичні заходи для студентської молоді є важливими. Вони сприяють вивченню історії рідної країни, поширенню інформації про злочини проти людства, учинені комуністичним тоталітарним режимом та збереженню пам'яті про жертв Голодомору, який призвів до багатомільйонних людських втрат.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
