Погляд зблизька

Дата: 7-06-2013, 15:00 | Автор:

 

Якщо хочеш досягти успіху, ти повинен вірити  в себе тоді, коли у тебе уже не вірить ніхто!

 

Знайомтесь: щаслива другокурсниця факультету економіки та управління ТНЕУ Олеся Соболик, для якої танці є невід’ємною частиною життя!

 

-Звідки приїхала до Тернополя така талановита дівчина?

-З Нетішина, що на ,Хмельниччині.

 

-Олесю, Ви танцюєте так, що неможливо відвести погляду від дійства, яке даруєте глядачам… Розкажіть, будь ласка, читачам «Університетської думки», коли почали танцювати?

-Танець у мені з дитинства!   Пам'ятаю, як у 5 років мама відвела мене до танцювального колективу, де я вивчала основи різних стилів танцю.  Ніхто навіть і не міг подумати, що танці переростуть  для мене уже не в хобі, а стануть частинкою життя!  

 

-Танці… І лише танці, чи, можливо, маєте й інші захоплення?

-Окрім танців, я ще 9 років навчалася у художній школі, де вчилась малювати, освоювати професійні здібності художника, підходити до кожного малюнку креативно, з численними ідеями…

 

-Олесю, Ви самі обрали наш університет?

- Ні, мої батьки спонукали мене поступати саме до Тернопільського національного економічного університету! Я погодилася, і, провчившись два роки, можу впевнено сказати, що анітрохи не жалію про цей вибір, адже навчаюся в престижному вищому навчальному закладі, . де я здобуваю необхідні знання. 

 

- Олесю, навчання забирає багато часу…

- Так, але коли правильно усе спланувати, то залишиться час і на улюблені справи. Наприклад, я, крім навчання,  паралельно віддаю себе улюбленій справ і – танцям. Я танцюю в основному складі народної студії сучасної хореографії Т.А.Н.Г.о , яким опікується художній керівник  Любов Йосипівна Борисяк. Я задоволена, що танцюю у цьому дружньому та успішному колективі.

 

- Олесю, кажуть, що талановитим людям завжди хочеться досягнути чогось більшого у житті… 

- Напевне, бо вже у 2013 році я сама створила при університеті новий танцювальний колектив “Freedom” і є його керівником-хореографом. Здебільшого до мене приходять студенти ТНЕУ, які мають велике бажання танцювати. Ми працюємо в таких стилях танцю, як контемп, модерн, афро-джаз.  

 

- Першого вересня до нашого університету прийдуть тисячі першокурсників… І якщо хтось із них захоче стати учасником вашого танцювального колективу… 

- То я завжди буду рада прийняти в колектив того, хто хоче і мріє навчитись танцювати!

 

- Олесю, а як народжується танець?

- Як тільки чую музику, одразу в моїй уяві починають приходити  різні образи, постановки. Створюючи танець, відчуваю, що це є метод мого самовираження.

 

- Хто є головним критиком Вашої праці?

- Головний критик – завжди глядач. 

 

- Чи існують якісь критерії у постановці танцю?

- Головний критерій танцю – щирість. Якщо ти виходиш на сцену і глядачі у залі припиняють шепотітися, розмовляти, розумієш, що все склалося. 

 

- Що найважливіше у танці?

- Залишатися собою…Коли ти стовідсотково відвертий сам із собою, не намагаєшся комусь догодити, тоді тобі вірять, переживають разом з тобою історію,яку ти намагаєшся донести. 

 

- Олесю, хто підтримує Ваші задуми?

- Насамперед – мої батьки, які  підтримують мене скрізь і у всьому. Також декан нашого факультету Островерхов  В.М. завжди підтримує мої творчі ідеї та пропозиції! Вірить у мене, в мої сили і мій художній керівник із «Т.А.Н.Г.о».  Я складаю їм за все велику подяку…  

 

- Чим покеровується у житті Олеся Соболик?

- Моє кредо – це цитата Авраама Лінкольна “Якщо хочеш досягти успіху, ти повинен вірити  в себе тоді, коли в тебе вже не вірить ніхто”. Я впевнена, що коли людина у щось вірить – то вона обов’язково цього досягне! Якщо ти відчуваєш, що це твоє, що кожен раз серце палає, коли ти займаєшся своєю справою – значить ти на правильному шляху.

 

- Попереду – канікули… Як плануєте провести такі лагідно-неповторні, тепло-мрійливі дні?

- Вважаю, що будувати плани на майбутнє дуже складно. Але людина може припускати, що вона хотіла б робити у найближчому майбутньому.  Я сподіваюсь,що все задумане має обов’язково здійснитись! Як кажуть, мрії збуваються!

 

- Дякую за розмову. Зичу, щоби Ваші мрії обов’язково здійснилися… І з нетерпінням чекаю на нашу наступну зустріч – уже в новому навчальному році, бо відчуваю, що Ви дуже цікаво проведете канікули. Успіхів Вам, талановита Олесю Соболик.

 

Розпитувала Марія Баліцька, 

головний  редактор газети ТНЕУ «Університетська думка»