Літературна година «Любити безмежно життя і людей»
У читальному залі бібліотеки ім. Л. Каніщенка Західноукраїнського національного університету проведено літературну годину «Любити безмежно життя і людей» для студентів та ВПО, які проживають у Тернополі.
Модератором заходу виступив директор бібліотеки ім. Л. Каніщенка ЗУНУ Казимир Возьний.
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1951 р. на Полтавщині у селянській родині. Він був одним із найяскравіших представників української літератури XX століття, чия творчість пройнята патріотизмом, глибоким розумінням людської природи та соціальних проблем. У своїх творах він звертав увагу на життєві страждання, любов, вітчизняну історію та культуру. Його твори вражають читачів своєю відвертістю, щирістю та глибоким філософським підґрунтям.
Григір Тютюнник був не лише талановитим літератором, але й активним громадським діячем, який пильно стежив за подіями українського суспільства. Він був представником глибокої інтелектуальної еліти, яка не боялася висловлювати свою думку й відстоювати свої переконання.
Григір… Трохи незвичне ім’я… Слід пам’ятати, що в українській літературі є ще один письменник – Григорій Тютюнник, автор відомого роману “Вир”, старший брат Григора по батьковій лінії. Так склалася доля, що брати довгий час не знали про існування один одного. І тільки коли стали дорослими, познайомилися і поріднилися.
Книжки Тютюнника необхідні нам своєю правдою, чесністю, гуманізмом. Жаль лише, що письменник прожив мало – всього 49 років. А скільки він міг би ще створити, особливо в наш бурхливий час! Більша частина написаного ним – про дітей або для дітей, яких він любив по-особливому. Їм письменник віддавав ту ласку і любов, якими в дитинстві обділили його самого.
У 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник, якому тоді було лише 11, пішов до матері на Полтавщину пішки. Він пройшов 300 км за два тижні. Весь шлях подолав пішки, з порожньою торбиною, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду – земляки дали на дорогу. Коли їжа закінчилася хлопчик старцював, хоча й неймовірно соромився просити їжу. Дорогою він проходив такі міста: Слов’янськ, Краматорськ, Павлоград, Полтаву, Диканьку, Опішню. Спогади про цю подію відображені у творі “Климко”.
Всі дорослі родом із дитинства, і яке дерево не було б велике й ошатне, але коріння його йде в землю, у дитинство.
Завдяки своїй творчості, Григір Тютюнник залишив невмирущий слід у серцях українських читачів та шанувальників літератури. Він продовжує жити у своїх словах та діях, надихаючи наступні покоління письменників та поетів на великі творчі досягнення. Григір Тютюнник - це не лише ім'я в українській літературі, а символ хоробрості, принциповості та віри у свої ідеали. Його творчість завжди залишатиметься актуальною й важливою для кожного, хто шукає глибинного зв'язку з великою культурою України.
