Закордонна співпраця, власні досягнення та виклики війни: інтерв’ю з Юлією Войтишин
Студентка групи ЖПР-21 Неоніла Брояк взяла інтерв'ю у начальника відділу міжнародних зв’язків Західноукраїнського національного університету Юлії Войтишин.
Юлія Віталіївна розповіла про свою кар’єру викладача та керівника, поділилась інформацією про можливості навчання закордоном від класичного університету Тернополя.
- Яким було ваше дитинство та шкільні роки?
- Своє дитинство провела в маленькому містечку Золочеві. Воно було спокійним і цікавим. Я була нечемною відмінницею, оскільки мій успіх у навчанні залежав від того, чи була у мене мотивація у вигляді винагороди від батьків, без неї бажання вчитися швидко зникало.
- Де ви здобували вищу освіту та за якою спеціальністю?
- Я закінчила Західноукраїнський національний університет, де здобула ступінь бакалавра, бакалавра міжнародного права. Зараз здобуваю у ЗУНУ ступінь магістра права й навчаюся в аспірантурі. Здобула базову освіту у Львівській політехніці, яка стала основою для подальшого навчання.
- Що надихнуло вас обрати саме цей професійний шлях?
- Моє велике бажання з дитинства – бути вчителькою. Моя кураторка запропонувала викладати в коледжі, й мені дуже подобається це, адже студенти – найкраща частина моєї роботи в університеті. Після кількох років на посаді викладача, мені розповіли про вакансію начальника відділу міжнародних зв’язків, я пройшла співбесіду, й почала працювати на цій посаді.
- Що вважаєте своїм найбільшим досягненням на сьогодні?
- Мої студенти, які вже стали випускниками й стануть ними цього року. Оскільки здобути освіту може кожен, а виховати 100 розумних людей – це вже показник правильних дій. Кожного року у червні я сумую, бо мої студенти випускаються, і я розумію, що вони вже більше до нас не повернуться.
- З якими країнами співпрацює Західноукраїнський національний університет?
- Наш університет співпрацює з 37 країнами світу. Найбільше договорів ми уклали з Республікою Польща та Китайською Народною Республікою. Також Республіка Словенія, яку багато хто недооцінює через її невеликі розміри, дає багато можливостей для наших студентів. Ми ще розвиваємо нові напрями, зокрема – співпрацю з США, Канадою та Австралією. Ми вже співпрацюємо з цими країнами, однак хочемо розширити коло можливостей для наших студентів.
-Як можна поїхати на навчання за кордон?
-Слідкуйте за соціальними мережами університету, де публікуються оголошення про навчання закордоном. Наприклад, за програмою Erasmus+ студенти можуть навчатися в європейських закладах вищої освіти зі стипендією, яка повністю покриває витрати на життя, транспорт, харчування і на все необхідне для навчання та проживання. Університет також допомагає з оформленням візи.
-Чи потрібно знати іноземну мову для навчання?
-Однозначно – так. Усі програми проводяться іноземними мовами. Перше, що я кажу студентам – це вчити англійську мову.
-Як довго тривають програми для обміну?
-Є короткострокові і довгострокові програми. Короткострокові мають тривати мінімум 2-3 дні. Також є семестрове навчання, тривалість якого коливається, оскільки семестр у всіх країнах різний: у Німеччині студенти будуть з лютого до кінця вересня, у Хорватії – з жовтня до квітня. Студент за програмою Erasmus+ може знаходитись закордоном максимум 1 рік.
-Чи можуть хлопці, які вже досягли призовного віку брати участь у програмах?
-До 2023 року така ситуація була на ускладненому рівні. Вони не могли брати участь, але згідно з новою постановою хлопці віком від 18 до 22 років мають право перебувати на семестровому навчанні закордоном. Одна з вимог – володіння іноземною мовою, підтверджене міжнародним сертифікатом на рівні B2 і вище. Також має бути укладений договір між університетом, який підтверджує, що студент справді їде на навчання, а не просто виїжджає за кордон.
-Як початок війни вплинув на вас та ваше життя?
-Початок був складний. У перші дні в університеті ми провели курси першої домедичної допомоги, моя сім'я почала займатися волонтерством, я спілкувалася з іноземцями, вони розказували, чим можуть допомогти. Моя допомога полягала в перекладі. Перших пів року навчання проходило під гаслом "Потрібно вчитись, щоб не бути такими, як москалі".
-Чи є у вас люди, які допомагають залишатися сильними у цей час?
-Звісно! Це близькі і рідні люди, адже завжди приємно йти додому, коли знаєш, що тебе там хтось чекає.
-Дякую за розмову, бажаю успіхів у вашій роботі!
