ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 У Західноукраїнському національному університеті відбувся особливий урок людяності. Гостями заходу стали Володимир Симанишин - воїн, герой та приклад незламності, а також Олена Хмельницька - волонтерка, громадська діячка та переселенка з Рубіжного. Вони поділилися своїми історіями, досвідом та болючими реаліями війни.
«До війни я жив звичайним життям, працював за кордоном. Коли дізнався про вторгнення, не вагаючись повернувся в Україну, хоч і не мав військової підготовки. Воював на багатьох напрямках: у Бахмуті, Часовому Яру, де й отримав поранення. Тепер користуюся українськими протезами, вчуся жити по-новому», – розповів Володимир.
Після поранення він відчув у собі потяг до малювання: «Якщо чесно, я навіть не думав, що колись почну малювати. Але це допомогло мені відновитися. Сподіваюся, що скоро у вашому університеті зможу представити свою виставку. З пані Оленою ми познайомились як раз на арттерапії, і саме вона змогла допомогти мені розкрити цей талант», – поділився воїн.
«Ця зустріч для тих, хто вирішив залишитися в Україні, хто буде підіймати її з руїн. Важливо говорити про те, як допомагати нашим захисникам і пораненим, як не відвертатися від тих, хто віддав за нас своє здоров’я», – наголосила Олена Хмельницька.
Під час уроку студенти разом з Оленою та Володимиром обговорили виклики, які війна ставить перед суспільством, дізналися про важливість підтримки військових та людей, які пережили важкі поранення й ампутації. Важливою темою стало і ставлення до воїнів у повсякденному житті: учасники поділилися своїми думками про неприпустимість зневаги чи байдужості до тих, хто захищає Україну.
«Ворогові потрібна не лише Донеччина чи Луганщина – їм потрібна вся Україна. І якщо ми будемо байдужими, вони заберуть її будь-яким способом», – підкреслила волонтерка.
Зустріч стала не просто лекцією, а щирою розмовою, нагадуванням, що війна триває, страшенно змінюючи нашу країну.
Майбутнє України залежить від кожного з нас!