ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Напередодні травневих свят наш куратор Зварич Ірина Ярославівна запропонувала нам тур в Європу.  Звичайно ж більшість студентів хотіли у вихідні відпочити, проте, жага до нових вражень, емоцій та цікавість взяли верх. П’ятеро сміливих дівчат вирушили з куратором в тур за неймовірним маршрутом: Будапешт, Відень, Верона, Венеція. І ось наступив цей довгоочікуваний день від’їзду. Невеличкий, охайний бусик вже чекав  у Львові. Нас лякало те, що їхати треба було більше 8 годин. Виспатися б…

За вікнами чудового панорамного автобуса занадто гарний краєвид, аби проспати його. В кожного промайнула не раз думка: яка ж Україна все ж таки красива та неймовірна країна. Поля, сади, охайні сільські будиночки, гори, полонини, очі стрімко линуть за скло. Їдемо не швидко, тому встигаємо розгледіти як вже ближче до Угорського кордону змінюється архітектура та лісові, польові засадження. Мій куратор, Ірина Ярославівна Зварич, яка є вірним другом та чудовим співбесідником, виглядала трішки втомленою, можливо, як і ми, не виспалась. Але все ж вона випромінювала цілковиту впевненість, а іскри в її очах запевняли, що вона готова до нових пригод і будь-якими методами намагалася нас підтримати захоплюючою бесідою або ж допомогою. Перший наш пункт був Будапешт, куди ми приїхали пізно ввечері. Це чудове місто зустріло нас яскравими вогнями, теплою погодою та надзвичайним зоряним небом. Факультативно нам запропонували романтичну вечірню прогулянку на кораблику по Дунаю, де ми, захоплено милувалися красою, величчю та могутністю Будапешту. Що могло бути краще ніж сидіти з солодким напоєм на відкритій терасі на кораблику та милуватися чудовими нічними пейзажами, через які захоплювало дух і неможливо було відвести погляду. Це було як солодкий сон…І ось наступний ранок, ми переїжджаємо у Відень. Нам запропонували оглядову екскурсію по місту. Віденська опера – одна з найвідоміших у світі, Гофбург – резиденція імператорів Священної Римської імперії, будинок Парламенту – все це відкрилося нашим очам. У вільний час ми відвідали чудову кав’ярню та відчули віденську неквапливість. День минув досить швидко та бадьоро, ми сходили незліченну кількість стежинок, проте оглянути всі архітектурні пам’ятки нам не вдалося, навіть з допомогою наших двох одногрупників, які вже як пів року навчаються та мешкають у Відні.

До наступного пункту ми їхали цілу ніч і ось довгоочікувана Італія. Згідно з прогнозом погоди, нас мала зустріти пасмурна та дощовита погода, проте там було сонячно. Ми завзято оглядали місто, де розгорталися події між Шекспірівською парою Ромео і Джульєттою. Верону заслужено називають «найромантичнішим містом». Саме тут ми відчули багатство культурної та архітектурної спадщини. Ми побачили дворик Джульєтти, замок Веккьо, Веронську архітектуру. Саме тут ми скуштували найсмачніше морозиво та італійську піцу. У Вероні є чудова площа, де торгують сезонними фруктами та сувенірами. Оскільки багато сторічь тому населення було не писемне, всі стіни будинків розмальовані фресками, візерунками та картинками, які розповідають про життя, побут та культу людей тих років. Проходячи вузькими вуличками, ми не могли намилуватися красою тутешніх місць. Колізей величаво розміщений в центрі міста, який був збудований швидше на 500 років від римського. Саме у Вероні до сьогодні відбуваються постановки та вистави під відкритим небом.

День спустошив цілковито, але ця втома приємна. Відпочивши чудово в готелі, ми вирушили у наступне місто – Венецію. Дане місто хочеться вимовляти голосно, а писати лише з великих літер! Ми зустрілися з екскурсоводом, який познайомив нас з найдивовижнішим містом на воді. Ми поринули у красу площі Сан-Марко та однойменного собору, нас зачарувала витонченість шедевру венеціанської архітектури – Палац Дожей. Ми неквапливо прогулювалися вздовж Великого каналу і по найкрасивішому та найстарішому мості Реальто. У вільний час всі бажаючі могли покататися на гондолі каналами Венеції. Власне ми з куратором ласували смачним морозивом та гуляли поміж вузькими вуличками, які були заповнені туристами. Міські торговці продавали різноманітні сувеніри і ніхто не міг втриматися від купівлі невеликої венеціанської маски. Коли ми сіли в автобус у нас було відчуття, немов ми всі прокинулися від чудового сну, оскільки не було жодної людини, яка б відвідавши Венецію, була б засмучена. Тому, ми кинули в один із каналів монетку, щоб обов’язково повернутися.

І ось наступає останній день нашої захоплюючої подорожі. Нас зустрічає Будапешт, проте вже в денному світлі. Погода була жаркою, тому протягом дня ми всі трішки засмагли. Нам дали карту і залишили поруч берега Дунаю. Ціллю було дійти самостійно до Площі Героїв. Тому, розбившись на групки ми пішли на зустріч новим пригодам. Денний Будапешт виявився зовсім іншим, яким ми його бачили в перший день нашої подорожі. Кожна будівля захоплювала своєю величчю, ми робили фото практично на кожному кроці, тому дійти до точки призначення нам вдалося лише через 3 години. Здивувала невимовно велика кількість дерев та садів, люди неквапливо розгулювали парками та алеями. Ми ж, купили собі угорських смаколиків та частували ними впродовж нашого маршруту до кінцевого пункту. Дійшовши до Площі Героїв ми були здивовані, оскільки вона чимось нагадала нам київській Майдан Незалежності. Загалом, саме в Будапешті ми відчули атмосферу старої Європи.

Отож, знов в бусик. Прощавай Європо! Вітай Україно! За ці дні ми щиро засумували за рідними степами та лісами, за мовою нашою солов’їною, за власним тепленьким ліжечком та домашнім супчиком! Коли повертаєшся назад на Україну -  розумієш, що це твоє, рідне, й ніхто не відбере твоєї батьківщини. Тому, як говорять: не бувши на чужині, не оціниш по-справжньому рідної землі. Всюди добре, а вдома – найкраще!