Поговоримо «Вголос»
Непроста робота – організувати
творчий вечір, особливо якщо врахувати навчальне навантаження та зайнятість на двох
робочих місцях. Проте, цей вечір не тільки виправдав усі надії, але й додав
віри у свої сили.
З початку ідея організації вечора було дещо іншою – хотілося представити свою творчість усім студентам нашого університету, але усвідомивши вузьке спрямування цього задуму я зрозумів – потрібно діяти глобально. Саме тоді й народилася ідея – творчий вечір «Вголос».
Чомусь є така статистика, не знаю хороша чи погана, що все, що робиться в останні дні «на льоту» виходить найкраще. Як не дивно, але цього разу саме так і відбулося.
Останні дні були підігрівом для мого тіла, не лише через високу температуру повітря, а й через те, що я розумів – все у моїх руках і будь-який неправильний крок може призвести до моменту «кінець». Несприятлива погода, деякі «провали» в організаційних моментах, надмірне переживання – все це заставляло рухатися моє серце якомога швидше. Буквально за кілька годин до початку вечора, зробивши правильні і водночас спонтанні рішення, я почав надіятися, що все буде добре.
20.00 год. – саме в цю годину повинно було все розпочатися… Однак крім людей, які повинні виступати та друзів, які допомагали в організації вечору, не було нікого. Необхідно було пережити це хвилювання і, якби не було, розпочати вечір. Та буквально за кілька хвилин почали приходити люди – один, двоє, різні компанії. Сидячих місць не залишилося і ми знову доставляли стільці.
20.30 год. – ми розпочали вечір. Слова привітань від проректора з науково-педагогічної роботи ТНЕУ Василя Ярославовича Брича додали мені легкості та впевненості, що все буде чудово! Поетичний марафон було розпочато учасниками, які зареєструвалися, а родзинкою цього дійства став Юрій Матевощук – відомий поет, організатор мистецького фестивалю «Ї». Далі – все за планом. Анна Лисенко, Роман Воробйов, Катерина Грущовська – ці імена вже знайомі тернопільській поетичній публіці, але вони вперше відкривали світ своєї поезії на території нашого університету. Після цих поетів до мікрофонів підійшов перший музичний учасник творчого вечору гурт – AtlanticGardens, який в акустичному форматі заспівав авторські пісні та зворушив слухачів, яких ніжно обіймав вечірній холод. Другий блок зустрічі відкривала Роксолана Петренко. Згодом на сцену вийшло два гітаристи, які розпочали виступ проекту від ще одного тернопільського поета – Михайла Пінчака. Після цього на сцену вийшов я (Андрій Бураков). Не хочу описувати свій виступ – з моєї точки зору це буде неправильно, врахувавши частково імпровізаційний характер, але я отримав неймовірне задоволення. «Ти був наче хлопчик, який щойно вперше поцілувався», – саме так мене описали.
На завершення виступив гурт, який запалив кожне серце – Амігурумі. Усі слова зайві, якщо Ви не чули їх жодного разу. Вигуки «на біс!» говорили самі за себе.
Звичайно, все було б не так, якби не підтримка багатьох людей. Висловлюю щиру подяку ректору ТНЕУ Андрію Ігоровичу Крисоватому за сприяння, голові Первинної профспілкової організації студентів університету Антону Шевчуку за допомогу в реалізації зустрічі, команді активу студентів факультету фінансів за підтримку й Тарасу Романіву за фото- і відеозйомку. Дякую усім тим, хто прийшов поговорити вголос. Дякую, що дозволили впустити поезію та музику у свою душу.
Андрій Бураков
