ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Своєрідним переломним етапом в історії ТФЕІ став 1975 р. Тоді майже на 90% змінився його керівний склад. Л. Каніщенка перевели на роботу до Києва в Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти, де він пропрацював понад 17 років першим заступником міністра та упродовж певного періоду — виконувачем обов’язків міністра.
Другим ректором ТФЕІ, згідно з наказом міністерства, став д-р екон. наук, проф., учасник Другої світової війни Петро Данилович Гуменюк. За період його керівництва (1975–1983 рр.) істотно зміцнів викладацько-професорський потенціал нашого навчального закладу. Відбувся відчутний прогрес у навчальній та науковій діяльності ТФЕІ, формуванні матеріально-технічної бази. Обов’язки проректора з навчальної роботи продовжував виконувати Ананій Васильович Григорук, призначений на цю посаду 1 березня 1973 р. А. В. Григорук — канд. екон. наук (1972 р.), доц. (1976 р.), працював у виші з жовтня 1969 р. викладачем, старшим викладачем політичної економії, з січня 1971 р. — деканом факультету заочного і вечірнього навчання. У 1972 р. нагороджений Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР нагрудним знаком «За відмінні успіхи в роботі», у 1973, 1975 рр. — Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти УРСР нагрудним знаком «Переможець соціалістичного змагання». За його сприяння було збільшено кількість спеціальностей і спеціалізацій, у навчально-виховний процес запроваджувалися активні форми та методи навчання. На цій посаді працював до 27 серпня 1980 р.
 
У квітні 1984 р. навчальний заклад очолив третій ректор — 53-річний канд. екон. наук, професор Олександр Андрійович Устенко. На першій зустрічі з колективом він справив враження досконалого оратора, прогресивного організатора, обізнаної та освіченої людини з природним іскрометним почуттям гумору. Він часто повторював, що «…керівник, який хоче вміло і довго управляти колективом, має завжди забезпечувати рівновагу на осі  «колектив — місцева влада — міністерство за основним підпорядкуванням». Правильність цієї аксіоми ректор Устенко успішно доводив на практиці, оскільки поєднавши найкращі риси менеджера, вченого-економіста, педагога, обіймав цю посаду 18 років.
 
Значною мірою саме завдяки зусиллям керівництва внз відбувалося подальше зростання ТФЕІ. Передусім розширювалася мережа факультетів. З 1 вересня 1975 р. виокремився вечірній факультет, деканом якого обрали канд. екон. наук, доц. В. Є. Труша. Тоді ж було організовано нові кафедри: кафедру фінансових дисциплін розділено на кафедри фінансів та фінансів галузей народного господарства; кафедру економічної історії і економічної географії — на кафедри економічної географії та історії народного господарства і радянського права; кафедру економіки, організації і планування промислового виробництва — на кафедри економіки промисловості та планування народного господарства; кафедру іноземних мов — на кафедри німецької мови та англійської мови; кафедру економіки, організації і планування сільськогосподарського виробництва перейменовано у кафедру економіки сільського господарства.
 
У 1978 р. з ініціативи Державного банку СРСР та за підтримки керівництва внз на базі двох груп спеціалізації «Кредит» і двох груп спеціалізації «Облік у банках» було утворено кредитно-економічний факультет (з 1992 р. — банківського бізнесу), який очолив канд. екон. наук, доц. Р. І. Тиркало. Тоді ж було здійснено перший прийом студентів на I курс.
 
У результаті поділу планово-економічного факультету в 1988 р. створено факультет економічного і соціального планування (з 1991 р. — економічного і соціального розвитку; з 1992 р. — економіки і управління), деканом якого став канд. екон. наук, доц. А. П. Сгібнєв, та аграрно-економічний факультет (з 1992 р. — аграрного бізнесу; з 2002 р. — продовольчого бізнесу; з 2005 р. — аграрної економіки і менеджменту), який очолив канд. екон. наук, доц. Б. Б. Гладич.
 
21 грудня 1988 р. на базі відділення з перепідготовки кадрів (господарських керівників) підприємств та організацій, що отримали дозвіл на здійснення зовнішньоекономічної діяльності в колишньому Радянському Союзі, яке існувало при факультеті підвищення кваліфікації, було створено факультет зовнішньоекономічної діяльності (з 1992 р. — міжнародного бізнесу і менеджменту). Очолив його канд. екон. наук, доц. А. М. Тибінь.
 
Загалом на 1988–1989 н. р. у ТФЕІ діяло 6 факультетів, підготовче відділення та підготовчі курси (з 1968 р. — восьмимісячні вечірні, з 1973 р. — одномісячні денні, з 1977 р. — восьмимісячні заочні).
 
У навчальному закладі здійснювалася підготовка економістів із п’яти спеціальностей (зі спеціалізаціями): «Планування промисловості»; «Планування сільського господарства»; «Фінанси і кредит» («Фінанси»; «Кредит»; «Держстрах»; «Фінансування і кредитування капіталовкладень»); «Бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності» (у промисловості; у банках; у сільському господарстві; у будівництві); «Ревізія і контроль». У 1988 р. відкрито підготовку спеціалістів за новими спеціалізаціями — «Ощадна справа» та «Економіка і планування науково-технічного розвитку»; з 1989 р. — «Економіка і соціологія праці».
 
Поряд із збільшенням кількості факультетів та спеціальностей розширювалася й мережа кафедр. Зокрема, у 1985 р. утворені три нові кафедри: господарського механізму; економіки, обліку і аналізу в будівництві; страхування і фінансів галузей народного господарства. У 1986 р. кафедру машинної обробки економічної інформації поділено на дві нові: електронних обчислювальних машин і програмування та автоматизованих систем обробки економічної інформації. У 1987 р. утворено нову кафедру — теорії обліку, ревізії і контролю, а також перейменовано кафедри бухобліку в сільському господарстві на кафедру бухобліку і аналізу в підприємствах АПК, а кафедру економіки сільського господарства — на кафедру економіки, організації і планування в АПК. У 1989 р. утворено кафедру педагогіки вищої школи і виробничої педагогіки.
 
Загалом кількість кафедр зросла з 14 у 1971 р. до 24 у 1989 р. З кожним навчальним роком більше ставало кваліфікованих викладачів. Якщо у 1970– 1971 н. р. у ТФЕІ викладали 104 фахівці, то у 1988–1989 н. р. — 300. Це сприяло підвищенню рейтингу інституту, а отже, й охочих навчатися в ньому збільшувалося (в т. ч. з-поза меж України — з Росії, Молдови, Білорусі, республік Закавказзя та ін.): з 2955 студентів у 1970–1971 н. р. до близько 6000 у 1988–1989 н. р.
 
Відповідно збільшувалася кількість випускників — з 257 осіб у 1971 р. до 1176 у 1989 р. Всього за 1971–1989 рр. ТФЕІ підготував для народного господарства 17 618 спеціалістів, понад 60 випускників були залишені для викладацької роботи в інституті, більшість із них захистили кандидатські дисертації, стали доцентами.