ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Іноді   ці гучні вібрації у грудях змушують нас робити дивні, непередбачувані для нас самих речі. Гучний стук додає сміливості, пришвитшується у темпі, коли нам радісно, і завмирає, коли ми в очікуванні. Час і простір, неначе крізь сито, переливаються, фільтруються нашим серцем, зберігаються в ньому, відгукуючись неголосним стукотом.

Лесі Заморській, талановитій журналістці, письменниці вдалося перелити часопростір свого серця на папір. Протягом двох років пані Леся складала докупи листочок за листочком, і ось влітку 2011 року світ побачила збірка віршів, що дістала назву « Часопростір серця» .

Мандруючи сторінками збірки, ти мимоволі опиняєшся у найрізноманітніших місцях — ось ти між сніговими заметами зустрічаєш вертеп, а наступної миті вже відчуваєш дух великодньої паски, зустрічаєш зелені свята.

Заглиблюючись у саме серце авторки, читач розділяє її щастя, політ, а також біль і жаль, що переповнювали її серце у важкі хвилини.

У четвер, 23 лютого, в рамках тижня рідної мови, студенти ТНЕУ мали змогу побувати на презентації збірки. Скажу вітверто, слухати вірші у виконанні пані Лесі – неймовірна насолода. Тепло і любов переповнюють тебе, з’ являється бажання робити щось хороше, або хоча б – усміхатись.

Студенти мали нагоду не лише послухати вірші у виконанні авторки, але й прочитати їх самостійно. Кожен читець по-різному доносив до слухача зміст поезій, додаючи їм частинку свого часопростору серця, вплітаючи в написані історії трішки власного досвіду.

Закінчила свою зустріч із студентами пані Леся віршем « Оптимістичне» і побажала кожному із присутніх відкрити в собі свій неповторний « рай» , не боятись починати все з початку, ставати кращими, шукати у ницому світі добро, вірність, любов та віру.

Студенти в свою чергу бажають авторці натхнення, щоб якнайшвидше знову зустрітись, об’ єднавши часопростір наших сердець.